
Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
У фокусі її роботи — перекази історії про зачаття Діви Марії. Її батьки, Йоаким і Анна, згідно з апокрифічними джерелами, чекали на дитину понад 20 років, і саме ця історія використовувалась у проповідях, щоб дати людям надію, а не звинувачення.
Найвідомішим джерелом є "Золота легенда" Якопо Ворагінського, одна з найпопулярніших збірок середньовічних житій святих. У ній Йоакима принижують у храмі за нібито гріховну безплідність, але Ангел з’являється йому, запевняючи: Бог не карає "природу". Райдер вважає це ключовим посланням співчуття до пар, які не можуть мати дітей.
Також у дослідженні проаналізовано англійські рукописи XIV–XV ст., зокрема:
“Festial” — збірник проповідей Джона Мірка;
“Житіє святої Анни” Осберна Бокенгема — написане у віршах для подружжя, яке саме переживало проблеми з безпліддям.
“Ми маємо добрі знання про тодішні медичні уявлення: безпліддя часто пояснювали нестачею тепла в тілі,” — каже Райдер. — “Але особистих свідчень пар майже не збереглося, тому релігійні тексти дають нам унікальну можливість зрозуміти їхній досвід.”
Особливо показовим у “Золотій легенді” є фокус на приниженні саме чоловіка, Йоакима. Це свідчить, що емоційні наслідки безпліддя могли торкатися обох статей, навіть якщо виною частіше вважали жінку.
“Проблема маргіналізації — не завжди в причинах, а в наслідках. І чоловіки теж страждали,” — додає історикиня.
Райдер зазначає, що після епідемії чуми та зниження народжуваності суспільство ще більше зосередилося на дітонародженні. Історії про Анну й Йоакима стали релігійним засобом розрадити тих, хто відчував тиск з боку оточення.
“Ці тексти показують, що духовенство іноді відображало більш співчутливу позицію, ніж самі миряни. Вони могли протистояти поширеним стереотипам,” — підсумовує дослідниця.