Наразі, це єдиний відомий свищик від Протор'євих.
Про це розповідають у Музеї Васильківської Майоліки.
Власниця музею Людмила Шкулькова ділиться спогадами друзів і колег про відому у Василькові родину.
Зі спогадів колег та друзів Протор'євих уявила я собі Валерія Семеновича людиною дуже харизматичною, щирою, з почуттям гумору та дотепними жартами, невтомним трудівником, митцем з глибоким відчуттям своєї українськості. Стільки прекрасного створили вони разом з Надією Юхимівною! При цьому фізично важкі процеси в роботі з великими формами брав на себе, щоб берегти дружину з хворим серцем, щоб зайвий раз навіть руки не холодила в глині, - розповіла музейниця.
Вона згадує, що кераміст узяв на себе і побутові турботи, а ще вирощував троянди, улюблені квіти дружини, захоплювався фотографією, виготовляв домашнє вино, скрупульозно вів домашні архіви, систематизував світлини й нотатки з мистецьких подорожей, готував, був справжнім господарем в їх гостинному домі.
Марія Хомякова згадувала, що молодим художникам радив по-батьківськи, а не критикуючи. А когось потрібними словами надихав на творчість, як це було з Лесею Денисенко, - продовжила авторка.
Про стосунки між Протор'євими згадують усі, бо для всіх то був надзвичайний приклад великої любові, поваги, взаєморозуміння, підтримки й турботи.
Хочеться, щоб такі життєві історії лягали в основу книг та фільмів. І хочеться вірити, що бачать Протор'єви, як їх мистецтво стало красою поза часом, трендом на кілька поколінь, а один з їх витворів - Символом Стійкості, що так підтримав українців у важкі часи війни, - додала Людмила.
