Васильківський "дитинець" - мрія обухівського дослідника
12:45 08.08.2023
Васильківський "дитинець" - мрія обухівського дослідника
Чайковський Мирослав
Чайковський Мирослав

Продовжуючи "Васильківський цикл". В минулому дописі я зауважив, що місцями місто премного схоже на Обухів. Це враження склалося під час відвідин т.зв. "Васильківського дитинця" - фантастичного за своїм історичним контекстом надзаплавного миса, котрий вважають залишками оборонної фортеці часів Київської Русі.

Сама гора - невеликий, досить рівний, "столовий" зріз місцевого ландшафту дуже схожа на обухівське плато Педини, з тією різницею, шо справа у неї, згідно з версією дослідників, не інші миси, а саме ряд валів. Хоча як на мене, одне іншому не заважало (природній рельєф заточується під оборонний).

  • З ХОРОШОГО: це чудове у всіх відношеннях місце з дубом і хрестом (маркування території релігійними символами треба чи ні трохи дратує) потенційно дуже привабливе для туристів. Треба лише продумати скансен або якусь іншу атрацію.
  • З ПОГАНОГО: місце біля церкви 18 століття, але дуже захаращене і засмічене. Власне, коли я думаю, що Обухів не прибирають, або в лісах смітять я розумію, що відсутність еко-свідомості це вже не вада чи соціальна хвороба - радше органічна національна риса, спільна для всіх. Васильків - приклад тому.

В цілому ж наявність подібної локації чітко і безапеляційно фіксує вік міста, котрий, на відміну від того ж Обухова або Кагарлика не треба штучно затягувати за хвіст у минуле.

Знаю, шо моветон, але попри відсутність документальних передумов (Іпатіївський літопис, передусім) мені хотілося б, щоб колись, коли ми зможемо дозволити собі археологію (як Вишгород, приміром) ми знайшли в Обухові щось більше ніж невеликі дисперсні поселення часів Київської Русі на Лермонтова, Мира і Полянському.