Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
«Найкращий спосіб перевірити прогнози клімату — порівняти їх із реальністю, але для цього потрібен час — десятиліття спостережень», – пояснює провідний автор Торбйорн Тьорнквіст, професор геології кафедри наук про Землю та довкілля.
«Ми були вражені, наскільки влучними виявилися ті ранні прогнози, особливо зважаючи на те, наскільки примітивними були моделі порівняно з сучасними, – додає він. – Для всіх, хто сумнівається у впливі людини на клімат, це один із найкращих доказів того, що ми вже десятиліттями розуміли, що відбувається, і могли робити надійні прогнози».
Співавтор Зенке Дангендорф, доцент кафедри наук про річки й узбережжя, зазначає, що хоча якість ранніх прогнозів надихає, сьогодні головне завдання – адаптувати глобальні дані до потреб конкретних регіонів, наприклад півдня Луїзіани.
«Рівень моря піднімається нерівномірно, – каже він. – Наше недавнє дослідження регіональних відмінностей і процесів базується на даних супутникових місій NASA та програм моніторингу океанів NOAA. Продовження цих досліджень важливе як ніколи, щоб приймати обґрунтовані рішення для прибережних громад».
Нова ера моніторингу рівня світового океану почалася на початку 1990-х, коли було запущено супутники для вимірювання висоти поверхні океану. Дані показали, що середнє підвищення рівня моря за цей час склало близько 3 мм на рік. Лише останнім часом вдалося зафіксувати прискорення цього процесу.
У жовтні 2024 року дослідники NASA показали, що темпи підвищення за 30 років подвоїлися. Це стало приводом порівняти сучасні дані з прогнозами середини 1990-х, які робилися без супутникових вимірювань.
У 1996 році Міжурядова група експертів зі зміни клімату (IPCC) опублікувала звіт, що прогнозував підвищення рівня моря майже на 8 см за 30 років. Фактично воно склало близько 9 см – дуже близький результат. Проте у звіті недооцінили вплив танення льодових щитів на понад 2 см.
Тоді було мало відомо про роль прогрівання океану та про те, як воно може дестабілізувати морські сектори Антарктичного льодовика знизу. Також стік льоду з Гренландії у море виявився швидшим, ніж очікувалося.
Минулі труднощі з прогнозами поведінки льодовиків дають урок на майбутнє. Сучасні прогнози враховують можливість, хоч і невелику, катастрофічного руйнування льодових щитів до кінця століття. Особливо постраждали б низинні прибережні регіони США, якщо така подія станеться в Антарктиді.
