Джерело: Біла Церква ретроспективна
Однак плани викликали серйозне обурення серед місцевих жителів. Білоцерківці побоювалися шкідливих викидів в екологічно чутливому регіоні, постраждалому після аварії на ЧАЕС. Екологи наголошували, що водних ресурсів річки Рось недостатньо для потреб металургійного виробництва, що загрожувало залишити без водопостачання цілу низку міст.
За даними «Економічної Правди», місцева влада, ймовірно, використовувала суспільне невдоволення для тиску на інвесторів. Попри це, компанія вкладала кошти в просування ідеї заводу: у місті з’явилися дитячі майданчики з брендом «БєлСталь», будували житло та навіть підтримували освітні ініціативи на кшталт конкурсу «Ерудит».
У період президентства Януковича до проєкту повернувся одіозний бізнесмен Іванющенко. Його версія заводу передбачала значно меншу кількість робочих місць і не передбачала жодних соціальних вигод для громади. Однак Революція Гідності, російська агресія та спад промисловості остаточно зірвали реалізацію індустріального задуму.
Згодом ділянки, виділені під завод, почали використовувати для індустріального парку. Проте досягти реіндустріалізації Білої Церкви так і не вдалося.
