Джерело: Біла Церква ретроспективна
Колишня частина Олександрійського селища в Білій Церкві в середині 1930-х років стала місцем дислокації командного складу окупаційної Червоної армії. Неподалік тодішнього військового майданчика №1 (нині — №5) почали зводити спеціальні житлові будинки для вищих офіцерів. Як і в багатьох інших містах СРСР, район отримав характерну назву — «Доми начальницького складу», або скорочено «ДНСи».
Подібні квартали були не лише в Білій Церкві, а й у Бресті, Бобруйську, Владивостоці, Ростові, Находці та інших гарнізонних містах. Ці будинки вирізнялися підвищеним комфортом: просторі квартири з холом, кабінетом, гостьовою, дитячою кімнатою, кухнею, централізованим опаленням, газом і санвузлом вигідно контрастували з більшістю радянської житлової забудови того часу.
Під час німецької окупації міста ці помешкання зайняли офіцери вермахту. Після завершення Другої світової війни квартири ДНСів знову використовувались як службове житло для радянських військових, але вже в умовах щільного заселення: в одному помешканні могли проживати кілька родин.
Згодом навколо військового містечка почала розвиватись цивільна забудова, і район поступово розділився на менші мікротопоніми — Критий ринок, район «Овен», Сломчинського, Пентагон тощо. Таким чином, колишній анклав елітного житла радянських військових перетворився на звичайний міський житловий масив зі складною історією.
