Джерело: Біла Церква ретроспективна
Автор згадує, як вийшов на вокзалі та пішки подався в місто. Його серце «билося живіше», коли він побачив знайомі вежі, а думки повернули в дитинство. Біла Церква, за його словами, була містом історичної слави — перемог Богдана Хмельницького, переказів про Мазепу, який нібито збудував замок над Россю, та незнайдених скарбів у підземеллях.
На момент його повернення місто вже змінилося. Замість степів — вимощені вулиці, бульвари й сквери, а над старовинним замчищем — костел, схожий на римський собор святих Петра і Павла. Біля нього — палац, парк, чоловіча та жіноча гімназії. Ратуша вміщувала понад три тисячі крамниць, більшість з яких належали єврейським торговцям.
Особливо зворушливими були враження від Заріччя. Колишнє село з солом’яними хатами перетворилося на передмістя з міськими будиночками та крамницями. Але душа залишилася тією ж: пісні, думи, щирі серця жителів, які так глибоко запали в дитячу пам’ять мандрівника, зберегли свою силу.
Через тиждень «Бен. С-кий» знову вирушив у мандри — з сумом у серці, але з рідним краєм у пам’яті.
