Джерело: Біла Церква ретроспективна
Священник Гришковський, отримавши кошти, провів нараду з псаломщиком-дияконом Андрієм Ніцкевичем. Духовенство вирішило, що отриманої суми недостатньо, і постановило вимагати у графині додаткову оплату. Виконувати це доручення відправився особисто диякон Ніцкевич, який прибув до маєтку Браницької з вимогою збільшити суму пожертви.
Графиня Браницька була обурена такою поведінкою священнослужителів і не приховувала свого презирства до російського православного духовенства міста. Попри те, що вона «додала» ще 10 карбованців, її реакція була вкрай різкою. За свідченнями очевидців, графиня польською мовою зауважила, що немає сенсу шукати торговців деінде, адже вони вже знаходяться тут, у церкві.
Своє здирництво представники духовенства намагалися виправдати господарськими потребами, зокрема необхідністю закупівлі свічок для освітлення храму. Проте цинізм ситуації, коли духовні особи особисто з’явилися до благодійниці з вимогою доплати за молитву, викликав резонанс у місцевому суспільстві. Поведінка Гришковського та Ніцкевича стала предметом обговорень далеко за межами церковної громади.
Хоча згодом інцидент намагалися зам’яти на офіційному рівні, інформація про вимагання потрапила до архівних документів. Матеріали цієї справи збереглися у Центральному державному історичному архіві України (ЦДІАК). Дослідники зазначають, що подібні випадки завдавали непоправного удару по репутації російської церковної агентури, яка сприймалася населенням як інструмент збагачення та впливу.
Сьогодні ця історія слугує яскравим прикладом реальних відносин між імперським духовенством та місцевими елітами на початку XX століття. Спроба вимагати гроші у впливової графині продемонструвала відсутність моральних меж у тогочасних релігійних діячів. Навіть через століття факти здирництва в Білій Церкві залишаються свідченням справжнього обличчя «московських попів» у рясах.
