Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Команда дослідників виявила поєднання ознак неандертальців і Homo sapiens у скелеті п’ятирічної дитини, знайденому близько 90 років тому в печері Схул на горі Кармель. Викопні рештки, яким приблизно 140 тисяч років, є найдавнішими у світі людськими рештками, що демонструють риси обох груп, які ще донедавна вважалися різними видами.
Дослідження очолювали професор Ісраель Гершковіц з медичного факультету Тель-Авівського університету та Анн Дамбрікур-Маласс з Французького національного центру наукових досліджень. Результати опубліковані в журналі L'Anthropologie.
«Генетичні дослідження останнього десятиліття показали, що ці дві групи обмінювалися генами, – пояснює проф. Гершковіц. – Навіть сьогодні, через 40 тисяч років після зникнення неандертальців, 2–6% нашого геному мають неандертальське походження. Але цей обмін відбувався набагато пізніше – між 60 та 40 тисячами років тому.
У нашому випадку ми маємо справу з рештками віком 140 тисяч років. У дослідженні ми показали, що череп дитини за формою нагадує Homo sapiens, особливо за вигином склепіння, але має систему кровопостачання мозку, нижню щелепу та внутрішнє вухо, характерні для неандертальців».
Довгий час вважалося, що неандертальці з’явилися в Європі та мігрували на територію Ізраїлю лише близько 70 тисяч років тому. У 2021 році Гершковіц та його колеги довели, що ранні неандертальці жили на території Ізраїлю вже 400 тисяч років тому.
Цей тип людини, названий Гершковіцем «Homo Nesher Ramla» (за місцевістю, де знайдено рештки), контактував з групами Homo sapiens, які почали залишати Африку близько 200 тисяч років тому, і, як свідчить нинішнє дослідження, схрещувався з ними.
Дитина з печери Схул – найдавніший у світі викопний доказ соціальних та біологічних контактів між цими двома популяціями. Місцеві неандертальці зрештою зникли, увійшовши до популяції Homo sapiens, подібно до пізніших європейських неандертальців.
Висновки ґрунтуються на серії сучасних досліджень викопних решток. Спочатку череп і щелепу сканували за допомогою мікро-КТ у Шмунісівському антропологічному інституті Тель-Авівського університету, створивши точну тривимірну модель.
Це дозволило провести складний морфологічний аналіз анатомічних структур, включаючи невидимі, такі як внутрішнє вухо, та порівняти їх із різними популяціями гомінінів. Для вивчення системи судин мозку дослідники створили точну 3D-реконструкцію внутрішньої частини черепа.
«Це викопне є найдавнішим фізичним доказом спарювання неандертальців і Homo sapiens», – говорить проф. Гершковіц. – «У 1998 році в Португалії знайшли скелет дитини, яка мала ознаки обох груп, але цей зразок, відомий як «дитина з долини Лапедо», датується лише 28 тисячами років тому – більш ніж на 100 тисяч років пізніше, ніж дитина зі Схул.
Традиційно антропологи відносили рештки зі Схул та печери Кафзех біля Назарета до ранніх Homo sapiens. Поточне дослідження доводить, що принаймні деякі рештки зі Схул є результатом тривалого генетичного впливу місцевої – і давнішої – неандертальської популяції на Homo sapiens».
