Один з найбільш цікавих (для мене) моментів це інфа про те, кого ловили і їли в Обухові (території) тутешні аборигени.
Серед інших найбільш цікаві, ймовірно, ТУРИ/ЗУБРИ і ВЕДМЕДІ.
ЩО ЦІКАВОГО? (крім того, шо тут водилися цілком їстівні ведмеді).
Чому так?
Однією з причин, пишуть автори, могла стати звичайна практичність людини. Зубри набагато стрибучиші, ніж тури. Тому для їх утримання треба було б будувати огорожі заввишки явно більш як два метри, інакше тварини їх перестрибнуть.
Людина — істота лінива, тому віддавала перевагу спійманим турятам, для яких достатньо було огорож приблизно в людський зріст.
***
Читаю про турів і згадую, що однією з перших книжок у житті я прочитав Теодора Микитина «Крізь бурі», здається. Перша повість була про боротьбу Вавілона з Ассирією («Втікач із Ніневії»), а друга про війну антів з готами («За покликом серця»). До речі, на території Обухова є сліди і тих, і інших (антів і готів, власне).
І у першій, і в другій (повістях) наче згадувалися тури. В другій так наче звали одного з персонажів. Втім, це не точно – давно то читалося. Але, закапелки підсвідомого тригернуло будь здоров.
Ну і друге. Парні, котрі їли зубрів на горі арх. комплексу Обухів 2 і мрійливо дивилися на заквітчану долину Кобрини були носіями ВОЛИНЦЕВСЬКОЇ культури.
Простіше кажучи це СІВЕРЯНИ, лівобережні брати наші наддніпрянські (дада, з території сучасної Полтавщини сюди приходили ще тоді :)).
Що вони робили на «канонічній» території правобережних ПОЛЯН – питання третє, можливо розповім іншим разом.
Так чи інакше наше сало (смислі, зубрів), зжерли саме вони.
