Про це йдеться на сторінці КЗ КОР "Київський обласний археологічний музей", передають Хроніки Обухова.
Є легенда про те, що коли річка Стугна була багатоводною і судноплавною, можновладці міста Тумаш , яке знаходилося на теперішніх Старобезрадичівських землях, вирішили спорудити наглядову фортецю неподалік міста.
І щоб з цієї фортеці можна було бачити великі простори навколо р.Стугни для попередження нападу ворога як з суші, так і з води.
Споруджувалась ця фортеця рік і два, три і чотири з дуба моченого та на сонці сушеного, добрими теслярами тесаного.
А перед тим, як споруду з дуба зводити, насипали гору та таку високу та стрімку, що один з можновладців м. Тумаш не втримався і вигукнув, коли її побачив : "Оце гостриця!".
Пізніше "гострицю" розрівняли на вершині, земля вляглася, майстри спорудили фортецю, яка кілька віків стояла, доки татаро-монголи не сплюндрували і цю фортецю, і місто Тумаш. З тієї пори старі люди у розпачі казали : "Була гостриця, а лишилась остриця".
Отак і прилипла нова назва до рукотворної гори, і до цих пір її називають Острицею.
Якщо зійти на неї, то можна побачити красиві краєвиди великої площі Обухівщини і навіть відчути підняття сили духу і гордості за наших предків.
