Чому ми не вони
13:17 11.04.2022
Чому ми не вони
Чайковський Мирослав
Чайковський Мирослав

Я завжди думав, що адепти Шарія в Обухові (і загалом) це малограмотний плебс, виборці ОПЗЖ - ідейна 5-колона, а вірні УПЦ МП - суміш в різних пропорціях їх обох.

Втім, я не думав, що для повного прозріння їм потрібно пройти ініціацію війною, звуки котрої, як не дивно, виявилися сильнішими за голоса Скабеєвої і Соловйова.

Більше того, якшо сприймати середньостатистичного ватника як психічно неповносправну особу, саме ракетні удари виявилися продуктивною для лікування віруса "русского мира", шоковою терапією.


Звичайно, лишилися ті, хто думає, що це Зеленський напав на Росію, а Азов на Маріуполь. Але, це вже навіть не статистична похибка, це Червона книга. Навіть серед девіантів подібні особини - рідкість.

Трошки більше з них переконані у тому, що літера У в назві УПЦ робить церкву автоматично українською, а МП то так, несуттєво. Втім, навіть вони, якщо використовувати відповідну термінологію поступово починають бачити "фаворські вогні" правди.

Звичайно, страх померти не вплинув на здатність ватників згадати Черчілля з його "У майбутньому фашисти називатимуть себе антифашистами." Хто ж захоче визнати, що все життя молився Мамоні?

Страх може зруйнувати попередньо прийняту культурну модель, але навряд чи він здатен швидко відбудувати нову. Тим більше на фундаменті з протилежних позицій. Для цього потрібні не тільки мізки і сміливість, але і покаяння, невідоме адептам фашизуючого православія.

Втім, в нашій ситуації головне інше. А саме. Пам'ятаєте, що в Обухові за Шаріка-ОПЗЖ проголосувало близько 4% виборців, а це, багато чи мало, кількасот наших сусідів-знайомих? А у інших містах району, Кагарлику, Українці, приміром, були навіть депутати від Медведчука?

Можна припустити, що для більшості з них афільованість з ОПЗЖ це просто технічний кар'єрний крок і різниця між "нашими" тут і поодинокими колаборантами від партії на Півдні і Сході є. А можна і не припускати. Точніше, не треба. Як і по відношенню до РПЦ-шних попів, котрі в Обухові до цих пір ховаються за спинами і коментами своїх прихожан.

Головне інше. Вони мали право на помилку і вони нею користувалися.

Вони отримали шанс на виправлення і більшість з них, будемо сподіватися, ним скористається.

Без погромів, погроз та інших обструкцій. Чому, адже під час війни такі речі малообліковані? Більше того, патентовані забугорні колаборанти до цих пір розповідають своїм довірливим “ракушкам” про те, як катують полонених солдат окупантів і їх місцевих поплічників пекельні ЗСУ/АЗОВ/тероборона.

Відповідь проста, хоча і дещо пафосна: ТОМУ ЩО МИ - НЕ ВОНИ.

Можливо тому, що ми живемо у 21 столітті, а вони у 19.

І ця війна, перш за все, це боротьба між майбутнім і минулим.

Особливо, коли останнє травмоване неозорими кілометрами асфальту і працюючими пральними машинками навіть у начебто небагатих поліських селах.

Ми не вони. І попри спроби нав’язати фантастичні сюжети своєї альтернативної історії — ніколи не були. Не є. І вже не будем.