Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Більш ніж через 5000 років археологи знайшли цю хлібину під час розкопок і допомогли місцевій пекарні відтворити рецепт. Люди вишикувались у черги, щоб скуштувати цей древній хліб.
Круглий і плоский, діаметром 12 см, схожий на коржик, хліб був знайдений на розкопках у Кюллуюбі поблизу міста Ескішехір у Центральній Анатолії.
«Це найстаріший спечений хліб, який будь-коли знаходили під час археологічних розкопок. І він чудово зберіг форму», — сказав археолог Мюрат Тюрктекі, керівник експедиції.
Хліб залишився завдяки тому, що його обвуглили й закопали під входом у будинок, побудований приблизно у 3300 році до н.е.
Шматок від нього був відірваний до того, як хліб обгорів і був закладений у землю — що може свідчити про обрядове значення: «Можливо, це був ритуал на багатство», — припустив археолог.
Зворушене відкриттям місто
Обвуглений хліб знайшли у вересні 2024 року. З ініціативи мера міста Айше Унлюче його виставили в Археологічному музеї Ескішехіра.
«Ми були дуже зворушені цим відкриттям. І я запитала археолога, чи можемо ми відтворити цей хліб», — розповіла Унлюче.
Аналіз показав: хліб виготовлено з грубої муки стародавньої пшениці — еммеру, з додаванням сочевиці. Як закваску, ймовірно, використали лист рослини, яку ще не вдалося ідентифікувати.
Оскільки справжній еммер в Туреччині вже не росте, для рецепту обрали споріднений сорт — пшеницю кавилджа, а також булгур і сочевицю.
У муніципальній пекарні «Халк Екмек» (що перекладається як «Народний хліб») випікають по 300 буханок хліба Кюллуюба вручну щодня.
«Поєднання стародавнього зерна, сочевиці й булгуру дає поживний, ситний хліб із низьким вмістом глютену та без консервантів», — пояснила менеджерка пекарні Серап Гюлер.
Перші партії вагою 300 грамів (близько 11 унцій) продавалися за 50 турецьких лір (приблизно $1,28) і були розкуплені протягом кількох годин.
«Я поспішала, бо боялася, що не встигну. Мені цікаво, який на смак хліб наших предків», — розповіла покупчиня Сюзан Куру.
Хліб і зміна клімату
Про цивілізацію Кюллуюби майже нічого не відомо — не збереглось письмових свідчень. У бронзову добу в регіоні жили хатти — народ, що передував хетам.
«Кюллуюба була середнім за розміром містом із торгівлею, ремеслами, землеробством і гірництвом. Було видно певний соціальний порядок», — сказав археолог Деніз Сарі.
Відтворення хліба привернуло увагу до вирощування стародавніх сортів пшениці, які краще витримують посуху.
Хоча колись регіон мав багато джерел води, зараз Ескішехір потерпає від посухи.
«Ми стикаємось із кліматичною кризою, але продовжуємо вирощувати кукурудзу й соняшник, які потребують багато води», — наголосила мерка Унлюче. — «Наші предки подають нам урок: нам потрібні менш “жадібні” до води культури».
Мер міста ініціює відновлення вирощування кавилджа — сорт пшениці, стійкий до засух і хвороб.
«Нам потрібна сильна аграрна політика. Вирощування стародавньої пшениці — символічний, але важливий крок», — вважає вона. — «Ця земля зберігала хліб 5000 років. Ми зобов’язані зберегти й передати цю спадщину далі».
