***
ЗГАДКА
Можу помилятися, але, здається, вперше вона зустрічається в «Книзі Київського підкоморія» під назвою «Ходорківська дорога». Розглянемо це питання детальніше.
***
ГЕОЛОГІЯ
З точки зору геології дорога з Трипілля до Обухова це вододіл між долинами Стугни (ширше Дніпра) і Красної.
***
ГЕОГРАФІЯ
Вузько це басейн Стугни, ширше – північне Поросся, ще ширше - правий корінний берег Дніпра, частина Київського плато.
***
ЕКОЛОГІЯ
Історично це частина лісостепу, найпівнічніші язики власне степової рослинності в наших широтах. До промвузла долина Стугни співпадала з "паводковим руслом" Дніпра і була схожа на величезне реліктове болото від Києва до Трипілля. За Стугною починалося «полісся».
***
АРХЕОЛОГІЯ
Обухів 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 – купа ранньослов’янських (і не лише) поселень, котрим було зручно на схилі балок по обидва боки від дороги протягом I тис. н.е.
***
ІСТОРІЯ
Від скіфів до готів, від готів до слов’ян, від середньовіччя до Нового часу, від однієї імперії до іншої, сьогодення.
***
ОБ’ЄКТИ
Це найцікавіша частина, оскільки візуально МАЙЖЕ НІЧОГО раніше середини 20 століття немає. Втім, навскидку, якщо рахувати точкою відліку міст на Григорівку, а кінцевою - Дівич-гору, вздовж дороги були (або є)
- САДИ, ПОЛЯ, ЯРИ, ЛІСИ, ГОРИ,
- КУРГАНИ, КОПЦІ, БЛОК-ПОСТИ,
- ПЕЧЕРИ, ВАЛИ, РЕДУТИ, ЛІМЕСИ, КОРДОНИ,
- ПОСЕЛЕННЯ, ГОРОДИЩА, ХУТОРИ, СЕЛА, ДАЧІ,
- КЛАДОВИЩА, МОГИЛЬНИКИ, МЕМОРІАЛИ,
- ЗАЛ. СТАНЦІЇ, АЕРОДРОМИ, ЗАВОДИ, ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ і тд.
ВСЬОГО 20 + об’єктів, існування котрих зафіксоване, а історії – окреслені.
***
БОНУСИ
- Магістральна лінія маршруту – історично-археологічна.
- Додаткова – візуальна, місцями вид на долину Стугни спонукає до думок про щось вище.
***
НЬЮАНСИ
- Плюси – вздовж траси не загубишся.
- Мінуси – далеко, довго, важко, схоже не стільки на прогулянковий, як міні-паломницький маршрут.
- Пропозиції – розбити його на кілька частин.
***
ВИВЧЕННЯ
1. Станом на зараз практично будь-яка частина Обухова і суміжних територій піддається маршрутизації і досить безболісно наколюється на вістря сторітелінгу.
2. До чого це я? Концепція обухівського історичного лего з припасованих один до одного маршрутів прийшла мені в голову під час стратегічної сесії на тему краєзнавства і його просвітницької місії.
3. Її результатом стало розуміння того, що вивчення історії Обухова це, перш за все, просторова практика. Вивчати Обухів, у тому числі в школах, можна лише під час пересування на місцевості.
4. Історія Обухова – дружина його географії. Їх дитина – історична топографія. Вивчення її дозволяє зануритися в територію якщо не з головою, то, принаймні, серцем.
***
Верхнє фото by Ivan Kolosovski. Є версія, що
- це дорога Обухів-Трипілля ДО введення в експлуатацію.
- група археологів повертається в табір з Дівич-гори.
- можливо, це 1976 рік.
Дякую автору, такі зображення безцінні.
