Джерело: phys.org
Нове дослідження аналізує стародавні агроекосистеми зі збору підземних вод у регіонах Ізраїлю, Ірану, Єгипту, Алжиру, Гази та Іберії. Ці системи, відомі як SGHAS, використовують органічні матеріали та дощову воду для збагачення піщаних ґрунтів, забезпечуючи довгострокову водну безпеку.
Дослідження, базоване на геопросторовому аналізі, археології та історичній документації, показало, що ранньоісламські методи "Ділянка та вал" (Plot-and-Berm) були високоефективними. Вони дозволяли вирощувати овочі, фрукти та виноград навіть у посушливих умовах. Після занепаду цих систем у XII столітті їх адаптували в інших регіонах, таких як Іран, Алжир та Іберія.
Переваги SGHAS:
Ці системи продовжують підтримувати сільське господарство в маргінальних умовах і мають потенціал для адаптації до сучасних викликів, пов’язаних із кліматичними змінами та нестачею води. Дослідники підкреслюють, що SGHAS можуть слугувати моделлю для стійкого сільського господарства, особливо в громадах, які стикаються з екологічними стресами.
Попри те, що такі традиційні методи не замінять сучасного індустріалізованого землеробства, вони зберігають цінні знання та сприяють екологічній відповідальності. SGHAS залишаються ефективним інструментом для створення локально адаптованих і сталих продовольчих систем.
