А може тому, що у бортництві цікаво все:
- і розмітка лісу за допомогою "бортних дерев", їх часто фронтирний харатер;
- і роль бортей в середньовічній та новомодерній "лісовій економіці";
- і зашите в неї "звичаєве право" з його фіксацією власності, системи покарань тощо;
- і "господарська магія", цей розбавлений кадилом болотний анімізм;
- і тамгова криптографія, наче і нескладна, але досі неочевидна наче якесь "лінійне письмо А".
Остання є окремим предметом мого інтересу, особиво після статей Скуратівського за 1980 рік (виклав у першому коменті).
Особливо після тамги "россомаха", - премного цікавої і винищеної на нашому Поліссі тварини.
Свіжу інформацію про ситуацію періодично підкидає наш поліський агент Анатолій Сушко.
Згідно з ним ситуація довкола бортницьких тамг виглядає приблизно наступним чином:
1. Старі зарубки-насічки давно не використовують. Як давно - без помилки не скажеш.
2. Настільки давно, що зараз про значення замальованих можна лише здогадуватися.
3. Їм на зміну прийшло вирізування на дереві ПІБ. Підійшов, побачив, що дерево чиєсь, а відтак і борть Петра Яковича і пішов далі.
4. Згодом замість різьби почали використовувати металеві таблички з підписами фарбою.
І тут я подумав, що цей період +- можна спробувати зафіксувати. Теоретично він може співпадати з часом, коли на кладовищах Київщини зникають дерев'яні хрести і з'являються металеві з тими таки фарбованими підписами на кшталт "Прізвище І.П".
Точно не скажу, але, мені здається, що це 60-70ті минулого століття.
