Пошук

“Горшкізатор” і “трипілізатор” всія Обухова замахнувся на Мистецький Арсенал

“Горшкізатор” і  “трипілізатор” всія Обухова замахнувся  на Мистецький Арсенал

Кілька днів тому в мережі з’явилася низка дописів Івана Козленка - колишнього директора Довженко-Центру. Всі вони присвячені виборам нового директора Мистецького Арсеналу. І все би нічого (де Арсенал, а де Обухів?), якби на посаду не кандидувався такий собі Ігор Дідковський.

Для тих, хто не в курсі, саме його можна (і треба) вважати автором концепції “горшкізації” чи б пак “отрипілювання” Обухова. Звичайно, без керівництва ОМР і скульптора Степанова оборудка би не відбулася. Втім, не варто шукати мотивів там, де в пріоритеті зиск.

Безумовно, сам допис тов. Дідківського (а головно — коменти під ним) вартують на увагу. Ні, я не маю нічого проти вживання псилоцибіну або ДМТ, втім, переконаний, що власний психоделічний досвід не потрібно робити надбанням громадськості. І взагалі, читати текст, написаний в стані зміненої свідомості на тверезу важкувато.

Обухів. Місто, чиє обличчя сьогодні поцятковане трипільським ластовинням банальної афери.
Обухів. Місто, чиє обличчя сьогодні поцятковане трипільським ластовинням банальної афери.

Нас у ньому цікавить лише одне коротке зауваження.

- Ми з міста Обухів зробили місто Музей. І побудували площу матері, стверджує Дідковський.

Я читаю цей апофеоз самозамилування і відчуваю як з головою накриваюся цунамі тригера.

Чому тригер і чому саме в негативному розрішенні? Все просто.

1. Я досить довго займаюся вивченням локальної історії долини р. Кобрина, котра в жодній з опцій напряму не асоцюється з трипільською культурою. Тут немає її музеїв, скансенів і мегаполісів. Так, городи місцевого люду місцями марковані тодішньою керамікою і щонайменше кілька поселень представників цієї енеолітичної культури тут було. Але, не більше ніж деінде. І головне — «трипілізатори” з ОМР поняття не мають де.

2. Далі. Тут не було Сарматського моря і взагалі, трипільські репліки поруч зі старшими на 10 мільйонів років мушлями, модерністським корпусом Поштампу і візуальною діркою на місці колишнього пам’ятника Леніну наводять на підозру про когнітивну дисфункцію розробників концепції площі Матері.

  • Звичайно, має значення відсутність фонтану, дашків над лавками, транзитний статус площі і купа “мертвих зон” довкола неї, але, добре, урбанізм до кишені не покладеш і на Лукавиці не побудуєш.

3. Відтак, з подачі і за сприяння вищезгаданого “трипілізатора”, долаючи обурення в соціальних мережах міста головну вулицю Обухова обсіли малозрозумілі обивателю глечики, біноклі і ракУшки. Паралельно на північній окраїні міста бульдозери і бетон поховали останні спроби дізнатися про особливості функціонування літописної Лукавиці.

  • Загалом, станом на сьогодні я можу показати, як мінімум, з десяток місць, де свого часу були кургани, поселення, городища, фортифікації або заміські садиби дворян в історичному континіумі від тих самих трипільців до початку 20 століття, включно. Частина з них вже розорана/забетонована/заасфальтована, частина, як приміром, на так званому Іванковому полі по вулиці Миру ще чекає на вандалів з їх “амфітеатром” під вікнами.

4. І насамкінець. Дідківський впевнений, що доклався до перетворення Обухова на “Музей”. Втім, мені здається, що з огляду на статус саморобних смітників, котрим наділило трипільські репліки обухівське бидло, слово “музей” тут малодотичне.

  • Дідківський перетворив Обухів на місто, головна вулиця котрого вставлена найдорожчими в місті смітниками? Так.

  • Дідківський перетворив Обухів на трипільський ерзац, малозрозумілий як бренд, непродуктивний як туристичний “магніт”? Звичайно.

  • Дідківський практично закрив для Обухова можливість переглянути свою історичну ідентичність на грунті подій, котрі дійсно мали до нього безпосереднє відношення (напівлегендарні князі Острозські, приміром)? Безумовно.

ПС. Навряд чи він очолить Мистецький Арсенал, не той фарт, не та масть. І це добре, позаяк музеями мають займатися історики, мистецтвом — художники. І тільки тоді, коли образи міста, регіону, країни формуватимуть фахівці, вони здатні набути нових, в тому числі привабливих для туристів форм.

Перекручуванням історії цього не добитися. Особливо, якщо сама вона розглядається виключно як інструмент перманентного накопичення капіталу. А методи інтродукції її зразків до культурного поля громади позбавлені згоди з боку останньої.

Приклад - Обухів. Місто, чиє обличчя сьогодні поцятковане трипільським ластовинням банальної афери.

Фото: Обухов - город-утопия

Спец for Моя Київщина

Читайте також:

Коментарі