Спочатку я подумав, що це якийсь потужний український двіж, втомлений зігуваннями адептів Брауна і прочіх корвінів.
Потім роззув очі і зауважив малозрозумілі написи на банерах.
Дві речі я одразу ідентифікував як приємні. Одну як сумну. Ще одну як цікаву.
***
ДІД - НІМЕЦЬ, БАТЬКО - ПОЛЯК, ВНУК - СІЛЕЗЕЦЬ
1. По-перше, кольори. Жовто-блакитний чи блакитно-жовтий - нам, підстаркуватим дальтонікам, однаково приємно.
2. По-друге, здається, сілезькі автономісти не дуже люблять польських спадкоємців Армії Крайової. І її саму ставлять під сумнів.
3. По-третє, в історії Верхньої Сілезії теж присутня масова депортація. Приблизно тоді ж, коли і "Вісла".
***
ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ ТРИГЕР
Ну і останнє - польські нацисти вважають їх "німцями " і підозрюють у спробах відділитися. Сілезькі автономісти вважають польських нацистів - нацистами. Ніхто не ховається за сором'язливим "ультраправі".
Коменти під новинами про сілезькі марші злі і нетерпимі.
Власне, той факт, що тіпИ розмахують жовто-блакитними прапорами на річницю "Кривавої неділі" консервативною польською громадськістю сприймається як незавуальована образа. На їх думку автономістська колористика дуже схожа на УПІвську.
Тригер він і у Польщі тригер.
***
ВИСНОВКИ:
Ні, це не робить сілезців подібними до українців.
Ми - національна одиниця, вони - регіональна група.
У нас є держава, їм вона (начебто) - не потрібна.
ПС. Для чистоти експерименту зауважу, що електорально Верхня Сілезія досить нерівномірна. Складається таке враження, що нащадки німців підтримують ліберальні політичні проекти і прагнення до автономії, а властиво поляки - ПІС і суфікс, котрим закінчиться її правління.
