Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Проєкт об'єднав дослідників з історії, хімії, мистецтва та цифрових технологій з Франції, Нідерландів, Італії, Німеччини, Словенії та Великої Британії. Вони створили «Smell Explorer» — пошукову базу з 2,4 мільйона згадок про запахи у джерелах від XVI до початку ХХ століття. Для цього штучний інтелект був навчений шукати згадки про запахи в 43 тисячах зображень і 167 тисячах текстів шістьма мовами.
Одним із найяскравіших прикладів став «запах пекла», відтворений британським дослідником Вільямом Таллеттом. Він ґрунтувався на проповідях XVI–XVII століть і містив нотки сірки, диму і навіть таких образів, як «мільйон мертвих псів». Цей аромат представили на Європейському павільйоні Expo 2025 в Японії, поруч із миррою, ладаном і запахом каналів Амстердама.
Кураторка проєкту, професорка Інґер Леманс з Амстердамського вільного університету, зазначає: сприйняття запахів глибоко залежить від культурного контексту. Європейці, наприклад, могли асоціювати запах диму з їжею, а японські відвідувачі виставки вважали його огидним.
Проєкт також створив набір інструментів для роботи зі «запаховою спадщиною»: перелік важливих запахів, ароматичних місць і практик. Його мета — допомогти музейникам, науковцям і політикам зберегти аромати, що формують унікальну ідентичність місць і епох.
Уже зараз запахи активно впроваджуються в музейну справу. Наприклад, у Музеї Ульма в Німеччині створили тематичний тур на основі запахів. У Амстердамі з'явилися карти з ефектом «потри й понюхай», а також путівник зі створення «нюхових» експозицій.
«Запахи — це прямий місток до минулого. Вони дозволяють людям буквально вдихнути історію», — вважає Таллетт.
Окрім емоційної складової, зібрані дані мають і наукову цінність: вони допомагають краще зрозуміти культурні уявлення про запахи, простір і тіло в різні історичні періоди. І хто знає — можливо, наступна виставка в музеї подарує не лише візуальну подорож у часі, а й нюхову.
