Гурт брав участь в пісенного конкурсі «Голос країни 12» та виступав у фіналі Нацвідбору на Євробачення 2023 з піснею «Квітка». Хлопців обрали серед 299 виконавців, що подали заявку на співочий конкурс.
Без перебільшення чудова пісня про кохання запала в душу багатьом українцям. Серед них і я, авторка цього тексту. «Квітка» досі займає гідне місце в ТОП мого playlist і я неймовірно рада познайомитись з її виконавцем.
В розмові щирий і усміхнений юнак розповів про свою родину, творчі плани і любов до Обухова. А ви читайте, дивіться, слухайте гарну музику і погляньте на Обухів іншими очима.
Родина Івана з Донецьку. Після нападу росії, після окупації Іван переїхав в Обухів.
Десь близько року після вторгнення ще жив в Донецьку, а потім ситуація почала погіршуватись. Я ще був малий, щоб якось допомогти, щось змінити, тому мав поїхати.
В Обухові вже була родина: мама з вітчимом і сестри. Пожив в місті місяця два-три, знайшов роботу і почав жити в Києві.
Через постійну зайнятість родину Іван навідує не часто.
Іноді дуже важко знайти час, щоб приїхати, хотілось би частіше. Якщо буває декілька вільних днів, щоб можна було залишитись з ночівлею, обов’язково приїжджаю. Приблизно раз на два місці навідуюсь до родини в Обухів.
Яке враження на Вас справило місто?
Коли приїжджаєш в Обухів – тут природа, повітря. Навіть архітектура грає на те, щоб почуватись приємніше, легше. Завжди приїжджаю сюди з настроєм відпочити і трошки кайфонути. Я був від Києва і за 100-150 кілометрів, ніде не відчувається такої атмосфери відпочинку як в Обухові. Здавалось би, дуже близько до столиці, але немає оцього київського, що всі кудись поспішають, метушаться.
Як давно Ви займаєтесь музикою?
Я пішов в музичну школу в другому класі, в сім років. Займався на гітарі, дуже подобався цей інструмент. Співати почав десь років в 10-11 і з часом спів вийшов на перше місце. Вокал став пріоритетніше ніж гра на інструменті.
Розкажіть про свій гурт. Чому 2TONE, як виникла назва гурту?
Гурт 2TONE – це наш дует з моїм другом Богданом Антоненком, славетним сином України, що родом з міста Сквира на Київщині. Дует заснований виключно на дружбі. А щодо назви: вона виникла випадково. Ми почали щось робити, почали грати на вулиці, на концертах і зрозуміли, що нам час обирати якусь назву. Декілька днів думали і дівчина Богдана запропонувала цю назву. Ми погодились, бо гарно звучить, коротка, легко пишеться і запам’ятовується. Подумали: клас, хай буде так – це воно.
Як вважаєте, потрібна музика під час війни?
Дивлячись яка. Мені не дуже подобається музика про війну. Я не буду називати імен, але, припустимо, є артист, який написав пісню про війну. Вона набрала, умовно, 2 млн. прослуховувань, йому за це на карту прийшло 50 тис. баксів. І він ці кошти відправив на якісь благодійні фонди, на допомогу ЗСУ. Я це розумію, я це поважаю дуже. Але якщо подумати і зважити, якщо він написав пісню про війну, то він ті самі гроші з війни і взяв. Можливо, це трошки неправильна логіка, можливо зі мною багато хто не погодиться, але, я це бачу так.
Якщо ти можеш допомогти своїй країні музикою, виступаючи на благодійність, звичайно, музика потрібна. І навіть більше ніж раніше.
Займаєтесь благодійністю?
Все, що я вмію в житті – це писати пісні, співати, витупати на сцені. І я це можу якось, мінімально на даному етапі, монетизувати аби зібрати кошти.
Ми постійно граємо на благодійних концертах на підтримку різних фондів або військових. Граємо на аукціонах, на яких теж збирають кошти для допомоги. Самі донатимо обов’язково, коли є можливість.
Плануємо дуетом 2TONE та музикантами організувати тур по маленьких містах десь на кінець літа/початок осені. Поки що в думках: Сквира, Обухів і Ружин. В ідеалі хотілось би організувати все так, щоб зробити благодійний внесок, заплатити людям, які будуть допомагати і вийти в нуль, щоб не довелось брати кредити аби продовжити робити те, що робимо зараз.
Над чим зараз працюєте і які творчі плани?
На даний момент плани найбільш плідні, ніж за все життя, напевно. Після “Квітки” у нас вже вийшов один трек. Сьогодні вийшов ще один. І в подальшому плануємо випускати пісню не рідше ніж раз в 3 тижні/місяць.
Це досить непогана частота. Після “Квітки” у нас була довга перерва. Спочатку Нацвідбір, а потім ми переходили до іншого дистриб’ютора. Believe з яким ми до цього співпрацювали, як виявилось, не розірвав стосунки з росією і продовжував працювати на ринку країни-агресора. Процес переходу від одного дистриб’ютора до іншого потребує дуже багато часу, переоформлення документів тощо.
Зараз все буде набагато частіше. Хочемо записати акустичний альбом з барабанами, басом, гітарами. Щоб не відчувати себе неповноцінними коли граємо рокові пісні.
В шоу "Голос країни", Вашим наставником був Святослав Вакарчук. Підтримуєте стосунки з артистом зараз?
Коли ми випустили «Квітку» він нам написав. Сказав, що дуже класна пісня, йому сподобалась. В телеграм є група і там він спілкується з усіма учасниками своєї команди. Ми зараз там всі, ще досі ніхто не вийшов. Я, чесно кажучи, туди нічого не пишу, але там всі класні, спілкуються між собою: хтось просить запостити свою пісню, хтось запрошує на свій концерт і Святослав Іванович періодично відписує побажання, слова підтримки.
Ось ми щойно випустили нову пісню і якби він з цього приводу щось написав, навіть критику, я був би радий почути його думку.
Яке враження від Нацвідбору на Євробачення?
Дуже професійна штука. Всі люди, які там працювали точно не даремно отримують свою зарплатню. Напевно, ще скажу, що хотілось би трошки кращого відношення до техніків, звукарів тощо, бо це всі просто прекрасні люди. З ними працювати було найприємніше.
Як змінилось життя після Нацвідбору?
Насправді не дуже змінилось. Після участі в «Голосі країни 12» було більше медійної впізнаваності. До нас набагато частіше підходять люди і кажуть: «о, це ж ви, з Голосу пацани», ніж: «о, це ж ви на Нацвідборі були». Хто знає, той знає, респектує.
Це «пропушило» нашу «Квітку», вона набрала багато прослуховувань і переглядів.
Ми познайомились з різними людьми. Когось і до цього знали, когось зустріли вперше, з’явились різні думки і це прекрасно.
Іван розповів Хронікам Обухова, що ідея участі в пісенному конкурсі у нього викликала сумніви. Співак вважав, що має бути якась особлива пісня, а «Квітка» йому такою не здавалась. Попри це, гурт спочатку потрапив в лонгліст відбору, потім, несподівано навіть для себе, в шортліст. А потім фронтмен гурту Pianoбой Дмитро Шуров, який цьогоріч був обраний продюсером Нацвідбору, пообіцяв записати з музикантами пісню, якщо ті потраплять у “п’ятірку”. На жаль, хлопці зайняли лише шосте місце, і попри те, що Дмитро все ж таки запропонував виконати обіцянку, відмовились.
Угода є угода, - каже Іван.
Що б Ви хотіли побажати Україні і Обухову?
Україні наразі хочу побажати одного – Перемоги! Сил, щоб дійти до Перемоги. І завжди бути в активном, оптимістичному стані розуму.
Що побажати Обухову? Слухайте, в Обухові, по-моєму, все є. Обухів як така, самодостатня жінка, в якої є люблячий чоловік, гроші, власна оселя і робота, яку вона любить. Хочу побажати, щоб нічого не змінювалось, дуже тут подобається. Озирніться, це ж природа, де ще таке можна знайти? Тільки тут.
