А поки вистигають умови для здійснення цієї мрійки, читаю різну середземноморську белетристику на кшталт «Сповіді пекаря» Мейла або «Тисячі днів в Тоскані» де Блазі.
***
МУКА, ДРІЖДЖІ, ВОДА
Перший повернув мене назад, до простого борошна і промислових дріжджів як бази, котру я проминув у гонитві за оригінальними хлібами. Щоправда, від використання закваски і цільнозернового борошна я не відмовився. Хоча останнє важке як погода за вікном, таке саме сіре і піднімається повільніше ніж мій настрій наприкінці тижня.
***
FORNO COMMUNE
У тітоньки вичитав про так звані forno commune – «громадські печі», місце, котре грало значну роль у внутрішній комунікації громади. Кажуть, є спроби відроджувати ці заклади зараз, але, як пише саме авторка, «хто захоче пекти хліб посеред вулиці якщо у нашому селі є дві професійні пекарні?»
***
УЯВІМО В ОБУХОВІ
На жаль, я не знайшов нічого подібного в українській традиції. Хоча сама по собі ідея цікава. З іншого боку, уявімо щось подібне в Обухові? Через 2 дні все буде закидане пляшками, недоїдками і воплями у фейсбуці про те, куди дивиться влада. Все-таки, деякі речі вимагають дещо іншої громадянської і екологічної культури.
Хоча, ідея цікава.
***
НА ФОТО:
***
ЛІТЕРАТУРА:
З моїми експериментами можна познайомитися тут - https://surl.li/rblith, своїми – поділитися у коментарях.
