Спойлер: йдеться про фактичне вигнання з Обухова двох десятків чоловіків, чия поведінка вважалася громадою асоціальною. Але, по черзі.
***
ГАЗЕТА «РАДА» (ймовірно, 1907 р.). Містечко Обухів, Київського повіту. Звідси, по приговору місцевої сільської громади, призначено на висилку за порочне поводження 22 чоловіка і 1 жінку; значна більшість з них — молоді люди, холостих з виселенців щось три чоловіка, а вся інша численна решта — люде женаті, більш-менш обтяжені сім’ями.
Провина, за котру висилаються, в приговорі наведена така: десять душ ріжночасно судилися у мирових суддів за дрібні, малозначні злочини і відбули кількаденний арешт; ще тринадцять чоловік ні разу ні за що не були притягнуті до суду і лишень здаються громаді злодіями і грабіжниками.
На видатки в цю справу громада заплатила в казначейство 620 карбованців. Доки було складено приговора і доки налагодилися його одіслати на розгляд до вищих інституцій, де-хто з тих, що висилаються, втік без вісти, а хто лишивсь дома – всіх тих заарештовано і де-кого посаджено до київського острогу, лишень саму жінку— Калашникові Пріську —зоставлено на волі.
Відчуть посирочені сім’ї без батьків.
***
ВЕРСІЯ АСИСТЕНТА:
У цьому документі (газетній замітці початку ХХ століття) йдеться про висилку мешканців села Обухів Київського повіту — тобто адміністративне заслання (видалення з громади) як форму покарання та соціальної ізоляції, яку здійснювала сільська громада самостійно, без судового процесу.
Що таке «висилка» в цьому контексті?
На початку XX століття в Україні (яка перебувала у складі Російської імперії) висилка — це форма покарання, яка полягала в примусовому виселенні небажаних членів громади з певного населеного пункту. Це не була судова екзекуція в повному сенсі — частіше це була рішення сільської громади або волосного сходу, яке затверджувалось владою.
Висилка могла застосовуватись:
1) до асоціальних осіб (пияків, людей із кримінальним минулим),
2) до порушників громадського порядку,
3) до небажаних елементів, які вважались небезпечними для «моралі» села.
У цьому випадку громада Обухова сама ініціювала видалення 23 осіб, з яких більшість — молоді чоловіки, дехто неодружені, дехто з родинами. Привід: дрібні правопорушення, зловживання, судимості або просто погана репутація. Частина з них узагалі не мала судимостей, але вважалася «злопам’ятними» й неприйнятними для життя в громаді.
Куди висилали?
Формально — в межах Російської імперії, під адміністративний нагляд. Часто таких осіб відправляли на:
- околиці губерній,
- північ або Сибір (у важчих випадках),
- міста, де вони були під наглядом поліції або жили у спецумовах.
Це типовий приклад неформального селянського правосуддя, поширеного в Російській імперії до революції 1917 року. Воно базувалося на колективному рішенні громади, а не на державному суді, і відображало морально-етичні норми селянського суспільства того часу.
