Концепція «15-хвилинного» міста і Обухів: живий приклад тренду

Концепція «15-хвилинного» міста і Обухів: живий приклад тренду

Коронавірус і карантин внесли свій вклад до новітніх концепцій функціонування міст. Відтак, з певною іронією можна говорити за повернення до популярного і популяризованого в радянську добу так званого «функціоналістського підходу».

Але, давайте, по-черзі.

  1. Міжнародна коаліція C40, до якої входять представники 96 міст, рекомендує створювати «15-хвилинні міста». Про це йдеться в оприлюдненій коаліцією 15 липня програмі щодо відновлення економіки за коронавірусної кризи, повідомляє Bloomberg CityLab.
  2. Найактивніше ідею «міста 15 хвилин» просуває мерка Парижа Анн Ідальго. Згідно з нею, культурна, освітня, медична, комерційна та офісна інфраструктура має бути у 15-хвилинній доступності від дому для кожного пішохода або велосипедиста.

Варто нагадати, що сама ідея щільнішого міського простору, децентралізації й роззосередження міського життя та пішоходизації вулиць – не нова. Її, зокрема, проповідували учасники руху Нового урбанізму, своєю чергою натхненні американською урбаністкою Джейн Джейкобс, пише Хмарочос.

  • Необхідність у пошуку нових концепцій містопланування наново постала через кліматичні зміни та пандемію коронавірусу, яка вдарила по багатьом комерційним структурам, таким як шопінг-моли, бізнес-комплекси тощо. Вже зараз у США планують перебудовувати занепалі торговельні центри на мультифункціональну забудову.
  • Щільність і піша доступність у рамках «міста 15 хвилин» пітримуватиме локальні бізнеси й одночасно сприятиме зменшенню викидів, які в урбанізованому середовищі утворюються переважно через транспорт. Чим більший commute time – час поїздки, наприклад, з дому на роботу, тим вагоміший вплив на довкілля. Інтернет-шопінг і доставка лише погіршують цю проблему.

Розглянемо цю концепцію на прикладі Обухова.

Минулого разу я спробував звернути вашу вагу на екологію і відсутність повноцінного громадського простору в середмісті Обухова. Концепція "15-хвилинного" міста включає в себе ці дві проблеми, але розглядає територію у значно ширшому контексті.

А саме, йдеться про повноцінне, напівавтономне функціонування локальних спільнот, котрі замешкують певну територію і в межах 15 хвилин можуть розраховувати на:

  1. Житло: власне чи винайняте.
  2. В ідеалі – роботу в межах пішохідної чи велосипедної досяжності.
  3. Транспортну інфраструктуру – тротуари, велодоріжки, зупинки.
  4. Освітню інфраструктуру – дитсадки, школи, секції, гуртки.
  5. Спортивну інфраструктуру: басейни, спортзали, стадіони.
  6. Рекреаційну інфраструктуру: кав’ярні, театри, музеї.
  7. Медичну інфраструктуру: аптеки, амбулаторії, лікарні.
  8. Товарно-послугову інфраструктуру: можливість купити продукти, постригтися чи полікуваи зуби неподалік від помешкання.

По суті, головних умов дві:

  • Відсутність потреби їхати в інший кінець, а тим більше – в інше місто;
  • Здатність задовільнити більшість базових потреб в себе «на районі».

Частково це відтворює вищезгаданий функціоналістський підхід, згідно з котрим будувалися нові квартали в Обухові – «біохімовський» і «картонажки».

Частково нагадує розповсюджений до появи супермаркетів практично середньовічний принцип соціальних зв’язків, згідно з котрим кожен мав у записнику телефон молочника,

  • м’ясника,
  • перукара,
  • тренера,
  • священника,
  • ділера
  • і проститутки.

Згідно з власними «базовими» потребами.

Отже, розглянемо принцип «15 хвилинного» міста на прикладі Автошколи, точніше, кварталу по вулиці Київська.

Житло.

  • Не бог зна що, втім, досить зручне, з великими балконами і досить живописним видом на кар’єр і залишки гори. Кількість вільного для оренди житла невідома, відтак, можна вважати, що основа місцевої громади («комюніті») це стаціонарні мешканці мікрорайону.

Робота.

  • Безумовно, Автошкола, це перш за все «спальний» район, позбавлений сусідства з ринком праці. Єдине умовно масове підприємство обіруч це «Вторсировина». Втім, умови праці і оплата її результатів на ній не мотивують мешканців Автошколи, котрі у більшості щодня мігрують до інших частин міста або Києва

Транспорт.

  • Від Автошколи приблизно 12 хв пішої ходи або 1 зупинка маршруткової їзди до «Центру» або, відповідно, 20 хв і 2 зупинки до «Школи».
  • В обох випадках концепція «15 хвилин» дотримується у потрібному обсязі.
  • Місцевий перевізник, транзитний транспорт і попутки забезпечують потребу з транспортному сполученні з Києвом.

Освіта.

  • В межах максимум півгодини пішої ходи від мікрорайону знаходяться школи №1, 2, 3, 5 та ліцей ім. Мельника (зараз, здається, всі ЗОШ стали ліцеями).
  • На громадському, а тим більше особистому транспорті дорога до шкіл долається ще швидше.

Те саме стосується можливості займатися спортом.

  • Стадіони і майданчики "на" і "біля" мікрорайону дають можливість займатися футболом, баскетболом, волейболом, тенісом, йогою, ізометричними і силовими вправами тощо.
  • Для цього надаються стадіон ім. Мельника, автономні майданчики і фітнес-студії на Школі, Автошколі і в Центрі.
  • Самому мікрорайону не вистачає секції тайзци або повноцінної тренажерної зали. Власне, не вистачає повноцінної і поліфункціональної зали.
  • Але, ймовірно, це питання буде позитивно вирішене у майбутньому.

Значно гірші справи з рекреаціями, котрі в цій частині міста носять переважно «природній» і само стихійно організований характер.

  • З огляду на відсутність притомної кав’ярні або ресторації всі свої «шлунково-розважальні» потреби місцевий люд реалізує в інших районах міста.
  • Єдине, що процвітає в околицях мікрорайону це «шашлична» культура пікніків, для реалізації котрої є озеро і пагорби над ним.
  • Відносно непоганий музей до цих пір функціонує в Центрі міста, втім, похід до нього носить одноразовий характер – відмітився і забувся.
  • Ще є «Мистецький центр», але станом на сьогодні його потужності і репертуар не здатні вповні задовільнити культурні потреби мешканців середмістя.

Медицина

  • Прямо серед двору є аптека, ще кілька за 2 зупинки від нього. В місці працюють первинна і вторинна медичні ланки, функціонує поліклініка. До останньої все ті ж 30 хв пішого ходу, або кілька зупинок на маршрутці, їх відсутність – на власному транспорті, таксі або «швидкій».

І насамкінець, товари/послуги

Міні-маркет «Наш край» і «Омела» при всіх наріканнях на окремі особливості їх роботи здатні задовільнити потреби у базових продуктах.

За «ніштяками «доведеться проїхати 2-3 зупинки на громадському транспорті і долучитися до ширшого асортименту тамтешніх супермаркетах.

Отже, як все це виглядає у розрізі дня.

Умовно ідеальний варіант:

  • Прокинувся, пробігся до стадіону, по стадіону і коло по вуличних тренажерах на ньому. По дорозі назад занурився в озеро Фейхоа, чий гліцерин, подейкують, однаково продуктивно розгладжує зморшки і нерви.
  • Поснідав придбаним у міні-маркетах ввечері, вийшов на зупинку – випив кави – сів в маршрутку чи попутку – відбув за місцем працевлаштування.
  • Ввечері по дорозі назад зайшов до басейну, спортзали, маркету, масажиста-перукаря-дантиста (вони на районі теж є).
  • На вихідних можна влаштувати екскурсію навколишніми пагорбами або пікнік в їх околицях.

Замість висновку:

  • Автошкола – зручний у всіх відношеннях мікрорайон Обухова.
  • Не зважаючи на окремі недоліки (діючий кар’єр, автозаправка) його розташування дозволяє задовільнити базові потреби у житлі, роботі (якщо ви працюєте в Обухові), освіті, рекреаціях, товарах і послугах.
  • Мікрорайону, як було зауважено вище, не вистачає хорошої критої спортзали і політики, спрямованої на мінімізацію екологічних ризиків.

А так він майже відповідає концепції «15 – хвилинного» міста – повільного, розслабленого, зануреного у себе і десь – щасливого.

Читайте також:

Коментарі