Колись давно мій одногрупник сказав геніальну фразу: «Люди або зближуються, або віддаляються». Згодом я розширив цю гіпотезу до «синхронізації сигнальних систем» або навпаки - «втрати здатності зчитувати іншого».
Пізніше мені прийшло в голову, що цей метод в той чи інший спосіб можна використати до стосунків між людиною і ландшафтом, ширше – територією.
Тезово:
1. Людина має свою сигнальну систему, намагається зчитати ландшафт, підлаштуватися під нього, а згодом і змінити під себе.
2. Територія має свою сигнальну систему, намагається адаптуватися під людину, а згодом і змінити її під себе.
3. Інколи це вдається і стосунки між ними тривають певний час. Буває, що людям не подобається територія, або ж вони їй, і тоді всі розходяться у пошуках кращих партнерів.
4. Інколи все складається норм, всі живуть довго і щасливо, але приходить Третій - якийсь «кліматичний мінімум», котрий переформатовує територію і виганяє людей.
5. Або ж самі люди перестають «зчитувати територію», результатом чого стає знищення природи і екологічні катастрофи, котрі спотворюють ландшафти – це обличчя території.
***
ОБУХІВСЬКИЙ РОЗСИНХРОН
Мені важко сказати коли саме відбувся остаточний розсинхрон між жителями Обухівської ойкумени і її територією. Думаю, в 1965 році, коли у Києві було перекрите паводкове русло Дніпра і на осушених і намитих територіях з’явилися Трипільський промвузол і м. Українка.
Але, це вже інша історія. Сьогоднішня про сигнальні системи нашого лісостепу в часи Давньої Русі (11-13 ст) і роман з ним у тодішніх колоністів.
Джерело: збірник «Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель), Київ 2003.
***
КОЛОНІЗАЦІЯ ЛІСОСТЕПУ
1. Система заселення лісостепового Придніпров’я у давньоруський час підпорядковувалась двом факторам: природно-географічним умовам та потребам функціонування Дніпровської, Стугнянської, Пороської та Посульської оборонних ліній.
2. Перший фактор переважав на ранньому етапі (Х-ХІ ст.), коли помітне місце займали великі за площею поселення, що могли виконувати роль погостів. В цей період більшість поселень не була пов’язана з городищенськими центрами, а деякі з них відносились до категорії протоміських центрів.
3. На другому етапі (ХІІ-ХІІІ ст.) кількість великих поселень не перевищувала 7-8%, тоді як найбільшу групу (54%) складали поселення площею від 0,5 до 2,0 га. Вони розташовані як скупченнями (по 5-7 поселень у місцях концентрації городищ), так і відокремлено (витягнуті ланцюжком вздовж берега ріки). Відстань між поселеннями в групах часто становила 0,5-1 км, найчастіше 3-4 км вздовж річки.
4. Масове заселення лісостепового Придніпров’я відбувалось через поселенські структури селищного типу, що на першому етапі мало переважно стихійний характер, а на другому набуває цілеспрямованої державної дії, особливо в порубіжних річкових регіонах.
5. Сучасна південна Київщина відігравала особливу роль як буферна зона між кочовиками степів і землеробським населенням Лісостепу. У Х ст. територія за Стугною, всього за 30 верст від Києва, контролювалася печенігами, що фактично стали господарями Причорноморських степів після падіння Хазарського каганату.
6. Початок створення порубіжного кордону пов’язується з діяльністю Володимира Святославича, що підтверджується літописним уривком 988 р., де Володимир закликає до зміцнення Києва шляхом будівництва міст "по Десне, и по Востри, и по Трубежеви, и по Суде, и по Стугне...".
Саме з рубежу Х-ХІ ст. археологічно фіксуються давньоруські поселення вздовж цих річок.
***
НАШІ ЛАНДШАФТИ
1. Природно-географічні зони: Регіон розташований у двох природно-географічних зонах – змішаних лісів і лісостепу.
2. Визначальний фактор заселення: Головна водна артерія – Дніпро, з його великими виступала визначальним фактором в організації сільського господарства та суспільного життя. Це сприяло заселенню регіону з найдавніших часів.
3. Освоєння території в києво-руський час значною мірою відбувалось на староорних землях, що сприяло застосуванню розвинутого землеробства.
4. Комплексне господарство: Чергування масивів лісів із степовими ділянками дозволяло вести комплексне господарство без великих фізичних зусиль. Незважаючи на ймовірну потребу в підсічному землеробстві, значні масиви староорних земель відводили йому невелике місце.
5. Типи ландшафтів Лісостепового Придніпров'я:
- Змішано-лісові. В Обухові це зайнята борами північно-східна частина, від Пішаної до Нещерова
- Широколистяні ліси. В Обухові це майже вирубані дубово-грабові ліси, зараз, приміром, Зелена гора.
- Лісостепові і луково-степові. В Обухові це вододіли з Стугною і Красною, зараз під полями.
- Заплавні алювіальні рівнини. В Обухові це заплава Стугни по всій її нижній течії, зокрема, Гощів.
6. Інтенсивність освоєння ландшафтів: За даними С.П. Романчука, найбільш інтенсивно освоювався другий тип ландшафту – широколистяний лісовий, завдяки багатовіковій практиці підсічного лісового землеробства. Друге місце належало змішаному лісовому.
Це пояснює, чому в певні історичні періоди люди, їх городи і кози «оголювали» Обухівські гори і дюни настільки, що в середині 20 століття їх по-новому засажували антиерозійними «ленінськими лісами».
7. Заселення та розподіл поселень
У трикутнику між Дніпром, Стугною і Ірпенем (близько 3300 кв. км) зафіксовано 275 селищ і городищ ХІІ-ХІІІ ст., що відповідає одній пам’ятці на 10 кв. км. Це найвища густота заселення.
Зокрема в басейні річки Стугни картографовано 65 поселень, 45 з них мають дані про площу. Відоме поселення площею 18 га у с. Велика Вільшанка. Інші великі поселення: 10, 9, 8, 7, 6, 5 га.
П’ять типів поселень (за площею):
- 1 тип: 18-9 га (7% поселень).
- 2 тип: 8-6 га (11% поселень).
- 3 тип: 5-3 га (18% поселень).
- 4 тип: 2,5-1,5 га (28,5% поселень).
- 5 тип: 1,0-0,5 га (35,5% поселень).
Більшість поселень (64%) були невеликі – площею від 0,5 до 2,5 га.
Невеликі розкопки проводились на великих селищах 1-го типу (с. Велика Мотовилівка, 9 га; с. Велика Бугаївка І, 10 га), які виникли ще в XI ст.
На Стугні добре виділяються окремі "гнізда" поселень, наприклад, між Великою Вільшанкою і Тростинкою (8 поселень) та між Великою Мотовилівкою і Великою Солтанівкою (8 поселень), кожна з яких має одне поселення 1-го типу. ◦
Поблизу Обухова досліджувалося поселення, що належить до 4-го типу (площа 2,5 га). Тут розкопано одне житло і знайдено серп, 2 ножі, замок, кресало, пряжка, бронзовий браслет, шиферне пряслице, намистина.
