Я вважаю, що можна навчитись і розкрити в собі будь-які таланти. Я прийшла в живопис чотири роки тому, до цього ніколи не малювала. Напевно, я трошки одержима, але є наполегливість і ось таке трішки «божевілля» задля досягнення мети. Плюс я приділяла дуже багато часу навчанню. Коли все оце сходиться – буде результат і успіх.
У мене все почалось з вишивки. Треба було промальовувати деякі елементи, тому пішла вчитись. Тоді й зрозуміла, що сам процес мене заворожує. Для мене не результат головне, а сам процес. Коли я творю, забуваю про все, я щаслива.
Зовсім, ні. Я навчалась в КПІ, п’ятнадцять років працювала в Міністерстві палива та енергетики України, потім в ПрАТ «НЕК «Укренерго». А коли звільнилась, в мені почались «метаморфози», з’явилось бажання творити, спочатку це була вишивка. Потім шила сумки ручної роботи, оздоблювала по різному. А вже потім в моєму житті з’явився живопис.
Все красиве, що я бачу навколо, мене надихає. Контраст світла і тіні. Головне спіймати, зафіксувати, сфотографувати цей момент і перенести на полотно.
Останні два роки я пишу міські пейзажі, або сама фотографую, або друзі мені надсилають фото гарної архітектури і малюю з фотографій.
До цього малювала портрети або тварин. Маю роботи маслом, пробувала творити різними матеріалами і зупинилась на акварелі. Я вважаю, якщо бити в одну точку, займатись в одному напрямку – результат буде швидше і ефектніше.
Так, цей пейзаж можна побачити в кав’ярні «Солодкий блюз», разом з іншими моїми роботами.
В момент повномасштабного вторгнення ми подорожували. В цей час знаходились в Данії і стали першими біженцями в центрі біженців поблизу Копенгагена. Спочатку був шалений стрес, чоловік пішов захищати Батьківщину, ми в чужій країні навіть без речей. Не до творчості якось, та й натхнення не було, матеріалів.
Через якийсь час знайшли магазин і купили все по-мінімуму, такі дорожні наборчики. Я почала малювати і зрозуміла, що мій психічний стан покращується. Малювала архітектуру Данії, все, що бачила навкруги.
Данія дуже красива країна, майже кожна будівля прекрасна. Я надихалась і багато малювала.
Всі роботи можна переглянути і придбати на моїх сторінках у Facebook, Instagram, TikTok та YouTube.
Була я там 9 місяців і дуже сумувала за Україною. Коли повернулась, мене зустріли мої друзі. У нас є група дівчат, ми зустрічаємось, граємо в ігри, займаємось англійською. Була навіть театральна студія, ми розвивали в собі акторські навички. Мені цього страшенно не вистачало, спілкування – це дуже важливо.
Я щаслива повернутись в колектив кльових людей зі спільними поглядами і цінностями.
Коли я ще вишивала, у мене була виставка в Трипільському музеї. Це колекція «Ван Гог в стрічках».
Ще була спільна з Ольгою Кадіковою виставка, акварель і масло в Обухівському краєзнавчому музеї ім. Ю. Домотенка.
Ще була виставка в кав’ярні «Солодкий блюз», там і зараз можна побачить мої роботи.
Власниця галереї в Данії дуже зацікавилась українцями і запропонувала мені прийняти участь у виставці «Данія очима українця». Я вже відправила свої роботи в Копенгаген. Відкриття заплановане на середину травня.
Викладаю вишивку в студії «Сьоме небо» для дітей від 7 до 12 років та дорослих. Зараз ходять десь 10 діток, але якщо є бажаючі, запрошуємо приєднатись до наших занять.
Всі, хто займається, мають наразі гарні результати. Ми вишиваємо стрічками та іншими матеріалами, муліне, в’язальні нитки, одним словом: все йде в хід. А ще трішки малюємо.
Ще мене захоплює пейзажна вишивка. Знаходжу ідеї і робимо щось подібне на заняттях, з тими, хто вже давно ходить і має навички. Був у нас проект з Наталею Лінською, проводили заняття з пейзажної вишивки для дорослих.
В першу чергу – Перемоги!
Я вважаю, що зараз особливо важливо займатись творчістю.
Це полегшує психічний стан, зменшує стрес.
Тому – творіть.
