Обухів — класичний приклад села, котре за збігом обставин (будівництво дороги H1) свого часу набуло статуса міста. Втім, містом стала лише його північна частина, в той час як інший відтинок долини Кобрини лишився практично незмінним.
Зокрема, мало змінився так званий “історичний центр” Обухова: занехаяна периферія радянської забудови середини минулого століття на фоні абсолютно нефункціональної (дарма, що модернізованої) площі Матері.
Відтак, будівництво Трипільського промвузла і житла під нього давно змістили саме поняття “центру” в район колишнього урочища Піщане, куток Хутори. Саме туди, опційно і функційно змістився центр Обухова.
Саме там, згідно з останніми чутками, можуть побудувати щось на кшталт Макдональса. Здавалося б, чому ні? В місті, котре є містом лише наполовину; котре позбавлене шарму старовини і водночас нової, якісної забудови? Натомість лякає потенційних інвесторів хатами-городами, чигирями на берегах Кобрини, купою недобудов і цілими занехаяними, майже геттоїзованими районами на кшталт Центра, Автостанції і тому подібних?
В місті, де будь-що, трошки вище за обійстя з парканом у економічно напівдохлій медузі приватного сектору здатне додати населення, інвестицій і перспектив?
Причин для того, щоб забракувати обране під Мак місце багато. Тут тобі і сосни, і логістика і так далі. Але головна, і на це звертає увагу купа коментаторів це те, що в Обухова є КУПА інших місць, де МОЖНА і ТРЕБА будувати житлові і офісні будинки, макдональдси і ТРЦ, спортивні зали і тому подібну, властиво міську інфраструктуру.
Чому з точки зору міської ради Мак треба всунути туди, де вже є і забудова, і проблеми з парковкою? Для чого підселяти у рукавичку, яка вже набита, ще одного ведмедика, зверху?
Очевидно, що ситуація, котра розгортається, дуже подібна до попередніх на кшталт площі Матері, трипільських горшків, будівництва автозаправки і тд.
Фабула у них спільна: є замовлення з боку бізнеса на “порєшать”, а значить рішати треба, долаючи опір громадськості і залишки власної совісті. Тієї, що має становити, як стверджує О. Доній “етичну систему чиновника” і котра має боротися з його власним коронавірусом - хворобою “корупційної ренти”.
Тієї, що перетворює чиновника Обухова на його ДІЛЕРА. Того, хто просто розпродує місто тому, хто більше заплатить.
Мерії з її насельникам не завадять відкати за дозволи на будівництво і підряди на окремі види робіт.
Власне кажучи, подібний підхід і відрізняє ділера Обухова від його АМБАСАДОРА.
Ділер користується посадою і лобіює дерибан міських ресурсів, за умови, звичайно, фіксації власних інтересів.
Амбасадор зацікавлений у місті майже релігійно, його місія — представляти Обухів, шукати нові образи, обрії, горизонти і інвестиції.
Станом на сьогодні майже всі без винятку розуміють, ХТО в Обухові ділер.
І майже ніхто не скаже, ХТО амбасадор.
Місцеві вибори показали, що ніхто.
В місті є люди, які цікавляться його минулим і можуть намалювати його різні історичні обличчя.
Втім, у місті немає тих, хто здатен провести аудит теперішнього і на його грунті виростити дерево майбутнього образу долини Кобрини.
В ОБУХОВІ Є ДИЛЕРИ.
А ПОТРІБНІ АМБАСАДОРИ.
фото by Марина Кочкіна.
