… Але вступити до медичного технікуму в Києві Малишкові не вдалося — запізнився на екзамени. Довелося рік пересидіти дома. Роботи вистачало і в батьківському господарстві, і в сільбуді, а найбільше в комсомольському осередку, куди вступив ще минулого року. Тут він одержав навантаження, яке започаткувало його педагогічну практику, — навчати грамоти дорослих.
Г. Малишко: «В середині 20-х років у нас в Обухові розгорнулась широка кампанія по ліквідації неписьменності. В селі неписьменних було дуже багато, і тому на кожному кутку існував лікнеп. На нашому кутку, де я теж вчилася, учителем був наш Андрійко. Здається, ходив він тоді у сьомий клас.
А лікнеп був через дорогу від нашої садиби — в хаті Сліпаків. Збиралося понад десяток осіб, переважно жінок. Учителеві ще й повних п’ятнадцяти не було, але всім нам подобалось, що він такий розумний, чепурненький.
Після того, як ми гуртом протяжно й голосно читали виставлені на дошці слова з великих літер: «Бу-ли ра-би. Бу-ли па-ни. Не-іма ра-бів. Не-ма па-нів», — Андрійко розповідав нам про далекі країни та людей, які там живуть. А також оповідав, як колись дуже давно було на Україні, про Запорізьку Січ, про боротьбу козаків із шляхтою та турками, які забирали наших людей в неволю. Все це нам дуже подобалося, і ми старались не без успіху вчитись читати й писати. Серед його учнів були матері, які в час Вітчизняної війни самостійно писали листи на фронт своїм синам».
***
Із зауваженого:
1. Що значить «запізнився на екзамени»? Як можна на них запізнитися?
2. Хотів стати дохтуром і це цікаво.
3. Встигав скрізь і головне – на комсомольській ниві.
4. Брав участь у лікнепі, що вкотре розвіює міф про суцільно грамотних і читаючих українців тих часів.
5. Малишко навчив писати тих, хто потім писав синам на війні – мені теж виглядає як кліше, але версія припустима.
