МІЛА ФЕДОРЧЕНКО: “Україні - Перемоги, Обухову - процвітання!”

МІЛА ФЕДОРЧЕНКО: “Україні - Перемоги, Обухову - процвітання!”
15:03 08.03.2023
МІЛА ФЕДОРЧЕНКО: “Україні - Перемоги, Обухову - процвітання!”
Ірина Юхимчук
Ірина Юхимчук

Шановні друзі, земляки, читачі. Ми продовжуємо рухатися дорогою під назвою ТОП-100 облич нашого міста. Її мета - ознайомити вас з тими, хто працює над проектом під назвою “Обухів” в своїй площині. Це чиновники, волонтери, митці, лікарі…. Власне кажучи, всі, хто так чи інакше долучений до процесів розвитку міста. Це ті, кого називають терміном “амбасадор”. Сьогодні у нас в гостях представниця “громадського сектору”, обухівська активістка і волонтерка МІЛА ФЕДОРЧЕНКО.

Ви громадська діячка, розкажіть як все почалось і які напрямки підтримуєте?

Ще в 2014 році я долучилася до волонтерського руху ГО «Материнське Серце». Після роботи, вечорами біля супермаркетів стояли з корзиною і збирали продукти та кошти для наших хлопців в АТО. Свою власну громадську організацію створила вже в 2016 році, і офіційно зареєструвала її у свій день народження.

За ці роки було організовано безліч успішних освітніх, культурних, спортивних, екологічних та соціальних заходів і проектів, як самостійно, так і у партнерстві з іншими організаціями.

  • Спільно з ГО «Чисто. Вишгород» та ГО «Асоціація розвитку Обухівщини» провели освітньо-екологічний проект в Академічному ліцеї №1. В ньому тоді взяли участь 416 школярів. Для діток в садочках організували розважально-пізнавальну гру, де навчали сортувати сміття та берегти природу.

  • Був також успішний проект «Школа батьків щасливих дітей», де проводилися психологічно-інформативні заходи для батьків.

  • У співпраці з ГО «Бітвін Сітіз» організували міжнародний молодіжний проект, в рамках якого 20 активних молодих людей з різних куточків Київщини відвідали Польщу, обмінювалися досвідом з польською молоддю, відвідували значущі місця.

  • Три роки поспіль у нас успішно проходили "Спортивні вихідні". У весняно-літній період, щосуботи в місті Українка та щонеділі в місті Обухів, під запальну музику, з гарним настроєм, на свіжому повітрі всі охочі долучались до фізкультури.

  • Ще хочу згадати одну акцію, яка, на жаль, цього року не відбулась через війну - «Подаруй дитині свято Миколая!». Ми щороку збирали кошти на подарунки та необхідні побутові речі вихованцям КЗКОР «ТРИПІЛЬСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР». За багато років ми вже потоваришували і з колективом, і з дітками, вони нас називають «наші патрони».

  • Минулого року ГО Інститут Розвитку Громад спільно з Українською медичною місією організували безкоштовні медичні огляди для жителів сіл Обухівської громади

І це лише незначна частина діяльності нашої організації, неможливо охопити все й одразу. Більшість реалізованих проектів успішні, оскільки я постійно отримую схвальні відгуки від жителів міста, котрі долучались до наших ініціатив.

Головне, що я зрозуміла за роки громадської діяльності: секрет успіху - командна робота. Лише злагоджена, згуртована робота однодумців наближає до мети. І я рада, що саме такі люди зараз зі мною в команді. Кожен очолює свій напрямок, завдяки чому ми успішно реалізовуємо багато заходів.

Згадайте 24 лютого 2022 року. З чого для Вас почалось повномасштабне вторгнення?

Прокинулась близько 5-ї ранку, почувши відлуння вибухів. Взяла телефон, почала дзвонити рідним, друзям, знайомим, щоб дізнатись чи все з ними добре. Читала новини. О 8-й ранку зателефонували друзі з Грузії, міста Сванетії. Здається, в той момент вони були більш налякані ніж я. Висловлювали свою підтримку, адже грузини, як ніхто інший, знають, що таке напад росії.

Вірити, що все почалось - не хотілось, але, це було очікувано. Тому я готувалась, і навіть проходила вишколи, організовані 135-тим батальйоном територіальної оборони. Нас навчали поводженню зі зброєю і наданню домедичної допомоги.

Також було відчуття, що це не на 2-3 тижні. Було занепокоєння, але паніки не було. Для себе я чітко усвідомлювала, що залишаюсь в Обухові і повинна бути корисною саме тут. Почали телефонувати люди: хтось потребував допомоги - хтось пропонував допомогу.

Було прийнято рішення організувати гуманітарний штаб, і перший тиждень війни я займалась збором і координацією гуманітарної допомоги тим, хто потребує. На той момент повним ходом організовувались блок-пости. Ми шукали хлопцям все, від теплого одягу/взуття до харчування, гігієни тощо.

Деякі люди евакуйовувались з міста залишивши тут стареньких родичів. Було й таке, що ми ліки їм шукали і купували.

Щоденно публікували актуальні оголошення про потреби в соцмережах. Наші люди неймовірні, адже приносили хто, що міг. Допомагали з приготуванням їжі, будівництвом блокпостів. Все місто організувалось, дзвінків з пропозицією допомоги було значно більше, ніж прохань про допомогу.

Потім було сформовано ДФТГ і я долучилась до адміністративної і організаційної роботи. В той момент не було нічого, знайти потрібно було все: канцелярію, аптечки, ліхтарики батарейки, одяг, каремати, харчування для блокпостів… і ми знаходили.

Так і прожили перший місяць війни.

Наразі Ви очолюєте гуманітарний штаб ГО. Як почалась волонтерська діяльність?

Коли в нашу Обухівську громаду почали приїжджати люди, які тікали звідти, де йшли бої, ми з командою громадської організації Інституту Розвитку Громад прийняли рішення зосередитися на допомозі цивільному населенню. Почали звертатись у різні фонди, які надавали продукти харчування, засоби гігієни та інші необхідні речі. Почалась активна співпраця з донорами, завдяки чому з’явилася можливість допомогти переселенцям і всім, хто потребував допомоги.

В громаду, тікаючи від війни приїхало багато діток. Відтак, було бажання їм допомогти освоїтись, відволіктись – так виникла ідея організувати благодійні майстер-класи. До співпраці ми залучили талановитих обухівських майстринь і щотижня збирались на творчі заходи. Неймовірні відчуття - спостерігати за радісними посмішками дітей, які відволіклись і занурились у нове, захопливе заняття.

Волонтерський штаб Інституту Розвитку Громад і по цей день допомагає переселенцям. Організовуємо заходи для дітей та надаємо продуктові набори. І допоки буде потреба, ми зупинятись не плануємо.

Ви активно підтримуєте Громадський бюджет. Розкажіть про це

Це міська програма, в якій можуть приймати участь всі бажаючі жителі міста, котрі мають цікаві і корисні ідеї як покращити життя в громаді.

Реалізовується в Обухові з 2016 року, до цього було 2 роки зустрічей і переконувань міської ради і депутатів в необхідності такої програми. Започаткували цей рух Олександр Устименко і Михайло Матвійчук. Запросили й мене долучитись та посприяти популяризації цієї ініціативи. З того часу мене можна назвати амбасадоркою громадського бюджету. Перший поданий і реалізований проект – це тенісний корт, ідея мого сусіда, якому я допомогла оформити проект і агітувала за нього.

Я й сама авторка багатьох проектів, серед них є й реалізовані. Це – сквер на мікрорайоні Яблуневий і алея сакур. Також я допомагала з написанням заявок тим, хто до мене звертався за допомогою. Для всіх бажаючих в ГО Інститут розвитку громад організовувались тренінги зі спеціалістами з підготовки і написання проектів. Важливим моментом громадського бюджету, на мою думку, є те, що таким чином жителі міста можуть визначить проблему і шлях її вирішення. І навіть якщо проект не переміг, але є важливим чи корисним, він може бути реалізований за рахунок інших міських програм.

Наразі програма призупинена через військовий стан, але після Перемоги ми обов’язково продовжимо цю корисну ініціативу.

Як прийняли рішення балотуватись в депутати міської ради?

Все почалось з будинку, в якому я проживаю. Нас не влаштовували ями на дорозі в дворі, безлад в під’їздах, відсутність дитячого майданчика і хаотичне розташування лавочок. Організувались в групу активістів, почали писали запити, ходили на прийоми. Спершу на нас не реагували, відправляли з відділу у відділ. Але ми не здались, бо розуміли, що нікому, крім нас, це не потрібно і треба брати все в свої руки. Тоді я почала ходити в міську раду на засідання. Почала досліджувати міські цільові програми, вивчати їх. Дізналась, що таке бюджет, як він наповнюється і розподіляється.

Застосувавши отримані знання на практиці, вже через три роки ми мали в дворі відремонтовану дорогу та пішохідні зони, максимально комфортні для проходу. А ще тому, що особисто контролювали ремонтні роботи на кожному етапі.

Коли постало питання відсутності дитячого майданчику, ми знову ж таки організувалися, зібрали підписи, подали звернення. З сусідами по під’їзду подались на міську програму співфінансування багатоквартирних будинків. Організувались, зібрали необхідну частину коштів і тепер маємо світлий, відремонтований під’їзд з новими вікнами.

Позитивний досвід створення якісного громадського простору власного дому надихнув мене творити якісні зміни в громаді. Тому, коли у 2020 році мені запропонували приєднатися до команди політичної партії «Європейська Солідарність», я погодилась. Оскільки програма та меседжі саме цієї політичної сили мені найбільше імпонують.

І як показав час, ці меседжі зараз підтримує вся країна, незалежно від політичних поглядів. Адже АРМІЯ – це наш фізичний захист, МОВА – захист культурної ідентичості, ВІРА – наша духовна протекція.

Вже будучи депутаткою вступила на навчання і отримала додаткову профільну освіту, здобувши ступінь магістра з публічного управління та адміністрування.

Які наразі проблеми в місті найактуальніші? Що найбільше болить?

Я секретар комунальної комісії, тому акцентую свою увагу на поліпшенні благоустрою громади. Є багато напрямків в яких потрібно рухатись. Це і хаотичні парковки, створення нових рекреаційних зон і поліпшення існуючих, покращення догляду за зеленими насадженнями та їх облік. І загалом правила з благоустрою потребують доопрацювання і вдосконалення.

Наразі проводимо перемовини з власниками Велмарту щодо благоустрою їх території, ремонту сходів, визначення пішохідної зони, врегулювання парковки. Важливим питанням громади є водопостачання і водовідведення. Постійно виділяються кошти на ремонт і закупівлю обладнання, адже місто розширюється і потребує поліпшення існуючої інфраструктури. На останній сесії підтримали виділення коштів на проект будівництва станції прийому стічних вод.

Також, однією з проблем в громаді є дороги, але оскільки в зв’язку з військовим станом зараз неможливе будівництво чи капітальний ремонт, тому на цей рік заплановано їх поточний ремонт.

Важко виділити щось одне, що болить найбільше. Це моє місто, я тут живу і прагну зробити його ще кращим.

Щоб Ви хотіли побажати Обухову і Україні?

Найголовніше – Перемоги! Розвитку і процвітання, щоб наша країна і наше місто стали дійсно європейськими. А жителям хочу побажати – долучайтесь до існуючих ініціатив та створюйте власні, не будьте байдужі.