Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
З проникливими блакитними очима і трохи нервовим поглядом бюст Mos’anne — жінки, що жила приблизно 10 500 років тому — вражає надзвичайною реалістичністю.
Ця реконструкція стала результатом тісної співпраці науки та мистецтва і була створена в Університеті Ґента (Бельгія) в рамках проєкту, що досліджує життя останніх мисливців-збирачів регіону в епоху мезоліту.
«Мета проєкту — зрозуміти генетику цих людей, їхні родинні зв’язки й водночас донести наукові знання до ширшої аудиторії», — пояснює керівниця дослідження Ізабель де Гроот.
Для реконструкції обрали череп Mos’anne — ім’я, обране під час публічного голосування на честь долини Маас у Бельгії. Череп виявився надзвичайно добре збереженим і містив достатньо ДНК для відтворення зовнішності жінки віком від 35 до 60 років на момент смерті.
«Ми також знаємо, що в мезоліті вона належала до західної групи мисливців-збирачів», — зазначає де Гроот.
Завдяки генетичному аналізу вчені встановили, що жінка мала дуже темну шкіру та блакитні очі — як і «людина з Чеддара» (Cheddar Man), чий скелет знайшли у Великій Британії у 1903 році.
Попри вагомі підказки, саме мистецька майстерність нідерландських братів-близнюків Альфонса та Адрі Кенніс «повернула» Mos’anne до життя.
Після консультацій із вченими — зокрема вказівок використати охру для головної пов’язки — художники почали створювати бюст: від формування черепа до останньої пір’їни, скрупульозно ліплячи кожен м’яз обличчя з глини.
«Найважливіше — надати характер», — каже Альфонс Кенніс.
«Можна зробити судово-медичну реконструкцію: нанести м’язи, шкіру — але вона буде без емоцій».
Брати Кенніс, чиє прізвище в перекладі з нідерландської означає «знання», працюють над кожною реконструкцією близько шести місяців. Їхні роботи експонуються в музеях по всьому світу.
Натхнення вони черпають з архівних фото перших контактів між корінними народами та європейськими дослідниками.
«На перших зустрічах — сором’язливість, нервовий сміх, недовіра. Саме ці емоції ми хочемо показати», — пояснює Кенніс.
Дослідники з Ґента продовжують аналізувати Mos’anne, зокрема її раціон. Відомо, що вона носила головну пов’язку з пір’ям качки, мала золотисту шкіру та прикраси з зубів тварин у вухах і на шиї.
«Я завжди мріяла зробити наше минуле відчутним», — зізнається Ізабель де Гроот.
