Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Дослідники з Кентерберійського університету (UC) у Новій Зеландії вивчають, чи можуть білок та цукор, вилучені з рослинного листя та волокон, допомогти прогодувати людство у разі масштабних глобальних катастроф. Доцент Девід Денкенбергер, який понад десять років присвятив вивченню продовольчої стійкості в екстремальних сценаріях, зазначає, що ця праця є частиною ширшої міжнародної ініціативи. Головна мета вчених — знайти практичні та ефективні способи запобігання масовому голоду, якщо звичні світові системи постачання їжі будуть повністю зруйновані внаслідок масштабного катаклізму.
Дослідження детально описує процес переробки листя сільськогосподарських та фуражних культур на концентрат рослинного білка, придатний для споживання людиною, тоді як залишки целюлозного волокна за допомогою спеціальних технологій перетворюються на цукор. Основна ідея полягає в тому, щоб максимізувати користь від тієї рослинної біомаси, яку люди зазвичай не вживають у їжу. Це дозволить колосально збільшити обсяги виробництва продуктів харчування на вже наявних сільськогосподарських угіддях без необхідності розширювати площі під нові посіви.
За словами Девіда Денкенбергера, хоча масштабні глобальні потрясіння трапляються рідко, вони здатні миттєво паралізувати сучасні аграрні системи, від яких щодня залежить життя мільярдів людей. Серед потенційних загроз вчені розглядають супервиверження вулканів, попіл яких може заблокувати сонячне світло на кілька років, або екстремальні сонячні бурі, здатні повністю знищити глобальні електромережі. Видобуток білка з листя є одним із цілої низки розроблених антикризових заходів, куди також входять технології швидкого зведення теплиць, вирощування морських водоростей, мікробіологічний синтез та створення альтернативних протеїнів.
Попри те, що технологія розроблялася з урахуванням найгірших катастрофічних сценаріїв, Денкенбергер підкреслює, що вона може принести значну користь екології та економіці вже найближчим часом, зробивши традиційне фермерство значно стійкішим. Наприклад, під час збору врожаю пшениці аграрії зможуть, як і раніше, отримувати звичне зерно, але одночасно відправляти бадилля та листя на переробні заводи для екстракції додаткового білка й цукру. Схожий принцип можна застосувати і на пасовищах: трави на кшталт люцерни чи лугової конюшини, які є абсолютно неїстівними для шлунка людини, стануть сировиною для виробництва повноцінних поживних інгредієнтів.
Цей науковий напрям чітко відповідає зростаючому міжнародному інтересу до питань продовольчої безпеки та готовності держав до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Девід Денкенбергер розпочав свої пошуки в цій галузі ще у 2011 році, згодом опублікувавши фундаментальну книгу «Годувати всіх попри все» (Feeding Everyone No Matter What), присвячену альтернативним джерелам виживання. У 2017 році він став співзасновником некомерційної організації «Альянс із забезпечення Землі продовольством під час катастроф» (ALLFED), яка сьогодні об'єднує наукові дослідження, державне стратегічне планування та практичне впровадження нових технологій.
З усім тим, для успішної реалізації проєкту вченим ще належить подолати технологічний розрив між теоретичними лабораторними моделями та реальним повсякденним досвідом людей. У міру просування експериментів ALLFED планує залучати громадськість через проєкти «громадянської науки», де волонтери зможуть тестувати та вдосконалювати методи домашньої переробки біомаси. Для Кентерберійських дослідників ця мета є одночасно амбітною та глибоко практичною: коли звична цивілізаційна інфраструктура дасть збій, у людства має залишитися надійний, заздалегідь протестований план порятунку, де звичайне зелене листя під ногами перетвориться на головний ресурс для виживання.
