Джерело: Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
За спостереженнями фахівців, хижаки перетворили узбіччя місцевих автомобільних доріг на постійні екскурсійні та мисливські маршрути. Зручне покриття дозволяє тваринам пересуватися безшумно й швидко, контролюючи великі території навколо транспортних артерій.
Світлинами весняного «патрулювання» хижаків поділився відомий орнітолог та еколог заповідника Сергій Домашевський. За його словами, дорослі особини демонструють максимальну концентрацію, моментальну реакцію та високу ефективність під час полювання. Основним завданням лисиць у цей період є забезпечення їжею лисенят, які підростають у норах, тому тварини полюють безперервно протягом усього світлового дня.
Публікація заповідника викликала жваву дискусію серед фахівців та місцевих знавців природи щодо раціону та мисливських звичок поліської популяції лисиць. Зокрема, експерт Микола Прокопенко звернув увагу на те, що за останні роки поведінка цих хижаків зазнала помітних еволюційних змін. Сучасна тактика полювання вподовж асфальтованих шляхів уже давно вийшла за межі звичного вилову дрібних мишоподібних гризунів.
Як зазначають дослідники Полісся, лисиці навчилися ефективно використовувати узбіччя доріг для полювання на пернату дичину. Хижаки влаштовують засідки біля проїжджої частини, де вистежують куріпок. Найбільш вразливими птахи стають саме тоді, коли намагаються перевести свій молодий виводок через відкриті ділянки доріг, чим і користуються досвідчені чорнобильські лисиці.
Окрім птахів та гризунів, у полі зору хижаків опиняється й велика заповідна фауна. До обговорення долучився натураліст Валерій Котирло, який підтвердив, що зафіксовано непоодинокі випадки, коли дорослі лисиці нападають на дитинчат копитних тварин. Зокрема, жертвами весняного полювання хижаків часто стають зовсім безпорадні малята козуль.
Експерти зазначають, що поліські лисиці також не пропускають нагоди вполювати новонароджених оленят. Такі трансформації у поведінці тварин свідчать про високу адаптивність виду до умов Чорнобильського заповідника. Зростання популяції великих ссавців та птахів у зоні відчуження автоматично розширило кормову базу місцевих хижаків, змусивши їх вдосконалити свої мисливські навички.
