Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Чи мали неандертальці родинні рецепти? Нове дослідження припускає, що дві групи неандертальців, які жили в печерах Амуд і Кебара на півночі Ізраїлю, різали свою здобич по-різному, хоч використовували схожі інструменти та полювали на однакову здобич.
Вчені вважають, що ці відмінності можуть свідчити про локальні традиції приготування їжі, які передавались у межах спільноти.
«Невеликі відмінності у слідах порізів між Амудом і Кебарою можуть вказувати на локальні традиції обробки туш», — каже Анаель Жаллон, аспірантка Єврейського університету в Єрусалимі та провідна авторка статті в Frontiers in Environmental Archaeology, - Попри спільні умови життя і подібні виклики, ці дві групи розробили різні стратегії обробки м’яса, можливо, через культурні звички або соціальне навчання».
Печери Амуд і Кебара розташовані лише за 70 км одна від одної. Неандертальці жили там взимку приблизно 50–60 тисяч років тому, залишивши по собі поховання, кам’яні знаряддя, вогнища та харчові залишки. Обидві групи полювали здебільшого на газелей і плямистих оленів і використовували крем’яні інструменти.
Однак є нюанси:
У Кебарі частіше приносили велику здобич до печери, а не обробляли її на місці вбивства
У Амуді 40% кісток обгорілі та уламкові, можливо, через приготування або пошкодження
У Кебарі — лише 9% кісток обгорілі, але вони ціліші й, імовірно, готувалися
У Амуді менше ознак ушкодження від хижаків, ніж у Кебарі
Щоб вивчити різницю, дослідники проаналізували зразки кісток із порізами з обох печер. Вони вивчали ці сліди макро- та мікроскопічно, звертаючи увагу на кут, глибину, форму порізів.
Хоча знаряддя в обох груп були схожі, порізи з Амуду були щільніші, менш прямолінійні, ніж у Кебарі.
Команда розглядала різні гіпотези:
Різні типи кісток? Ні, бо навіть однакові кістки давали різні результати.
Менша майстерність? Ні, бо навіть недосвідчені м’ясники не роблять такі системні відмінності.
Інтенсивніша обробка для виживання? Не підтверджено експериментами.
Найкраще пояснення — усвідомлений вибір способу обробки туші, заснований на традиціях чи організації праці.
У Амуді могли висушувати або залишати м’ясо псуватися, подібно до того, як сучасні м’ясники витримують м'ясо перед приготуванням. Зіпсоване м'ясо важче різати — це могло пояснити інтенсивніші порізи.
Інша соціальна структура — наприклад, більше людей працювало над однією тушею в Амуді, що могло вплинути на стиль різання.
«Є певні обмеження, — каже Жаллон. — Іноді фрагменти кісток занадто малі, щоб дати повну картину. Хоча ми врахували вплив фрагментації, це все одно може обмежувати інтерпретацію. У майбутньому необхідно більше експериментальних і порівняльних досліджень — можливо, ми навіть зможемо реконструювати рецепти неандертальців».
