Пошук

Нещерів. Коротка історія тамтешнього монастиря

Нещерів. Коротка історія тамтешнього монастиря

В "Культура і сучасність" за 2011 рік є досить непоганий нарис про Гудим-Левковичів і одне з їх творінь - церкву у Нещерові.

Опустимо їх роль у розвитку України, Київщини, Обухівщини, це полемічне питання, контраверсійне як і сам рід.

Мене в цій ситуації більше цікавить монастир. Ну, і коли з нього нарешті виженуть ФСБ-шну секту

ПС. Фоти наче в проміжку 1960-1990. Але, це не точно.

***

Публікую уривок з праці Петліної Дар’ї Дмитрівни РОЛЬ РОДУ ГУДИМ-ЛЕВКОВИЧІВ У ФОРМУВАННІ ФЕНОМЕНУ УКРАЇНСЬКОГО САКРАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА XVII-XIX СТОЛІТЬ

... Нижче ми перейдемо до розгляду Спасо-Преображенського храму, датованого кінцем XVIII ст., який було зведено у Київській губернії Київського повіту (на сьогодні належать до Обухівського району Київської області).

У 1690 р. митрополит Варлаам Ясинський погодився віддати Трипілля з навколишніми селами Києво-Софійському монастирю. Це затвердив гетьман Мазепа і підтвердив Петро І, пожалувавши монастирю трипільську волость. Таким чином Трипілля протягом всього XVIII ст. належало Києво-Софійському монастирю. В грамоті Петра І, що була видана 11 квітня 1700 р., зазначалися межі нових монастирських угідь: "…ґрунтами от Безрадицких до Нещерова, а от Нещерова до Обухова, а от Обухова до Великой Германовки просто к вершине Красной Долины, от Долины степью поза Черняховом, оттоля понад Кагарлыком до речки Рясовы (Росави)…".

У цьому краю на середину XVIII ст. були відомі такі храми:

Свято-Михайлівський у Підгірцях (1742 р.), споруджений коштом Флоровського Києво-Подільського монастиря;

Покровська церква в Креничах (1761 р.), зведена зусиллями ігумені Богословського дівочого монастиря Ксанфії Протанської;

церква на честь Іоанна Хрестителя у Великих Дмитровичах (1763 р.) та Миколаївський храм в Малих Дмитровичах (1768 р.), зведений зусиллями ігумені Флоровського монастиря Федори Сморжевської.

У 1743 р. одна частина селища Нещерів стає приватним маєтком сотника Павла Івановича Гудими. Нещерів знаходився на правій стороні колишньої ріки Стугни. Існує версія, що назва села походить від української вимови імені Нещір. Село свого часу належало майору Миколаю Августовичу Браккеру, який одружився на Марії, дочці Олександри Іванівни Гудим-Левкович. Поміщику Михайлу Васильовичу Гудим-Левковичу належало при Нещерові і Гудимівці 2237 десятин землі і по винокурні в обох селах.

У 1794 р. коштом колезького поміщика Івана Павловича Гудим-Левковича у південно-західній частині Нещерова була зведена мурована церква на честь Преображення Господня. У ній було три престоли:

головний на честь цього свята, а також у пам’ять святителя Павла Ісповедніка;

первомучениці равноапостольної Фекли

і теплий в пам’ять усічення глави Іоанна Предтечі.

Поблизу храму були поховані його фундатори: батько, Павло Іванович і його два сини Михайло та Іван Павловичі Гудим-Левковичі.

У особовому фонді Д. М. Щербаківського Наукового архіву Інституту археології НАН всі згадані храми зазначені у списку як "Дерев’яні церкви Київського повіту", хоча достеменно відомо, що на 1794 р. храм був кам’яний.

У дослідника Л. І. Похилевича в книзі "Сказания о населенных местностях Киевской губернии" цей храм згадується як кам’яний. Зважаючи на те, що наукові свідчення Похилевича більш давні, ми можемо припустити, що у записі Д. Щербаківського зроблена помилка.

З 2004 р. Спасо-Преображенська церква, яка весь час була приходською, стала скитом Київського Іоннінського монастиря.

На сьогодні храм є пам’яткою архітектури XVIIІ cт., яка близько століття була в занепаді. Церкву відреставровано коштом нових благодійників. Заново проведені розписи малого храму на честь Усічення глави Іоанна Хрестителя, розпочато розпис у великому.

Архівні відомості Спасо-Преображенської церкви, які було запозичено з архіву новоутвореного монастиря, інформують, що до церкви була приписана дерев’яна Троїцька церква села Гудимівки або (Гудимівської Слобідки), зведена у 1875 р. коштом прихожан. Це село лежало в п’яти верстах від Нещерова і було засноване у 1757 р. Іваном Павловичем Гудим-Левковичем, який перевів туди жителів з інших сіл (нині село Перше Травня).

Кількість сільської землі складала 1300 десятин. Село належало колезькій асесорці Олександрі Іванівні Гудим-Левкович.

У Спасо-Преображенському приході знаходились дві церковно-приходські школи: одна у селі Нещерів та друга у селі Гудимівка.

Нещерівська школа розміщувалася у власному будинку священика. На її утримання відпускалося від селян через київське управління 120 крб. На 1916 р. в ній навчалися 37 хлопчиків і 14 дівчат. Гудимівська школа розміщувалася в селянській хаті. На утримання відпускалося 100 крб. на рік. На 1915 р. в ній навчалися 42 хлопчики і 13 дівчат.

За штатом, який було затверджено у 1842 р., Спасо-Преображенська церква належала до 5-го класу, при ній був священик, псаломщик, проскурня. Приходське училище в селі було побудовано у 1887 р. Воно розміщувалося в будинку з сільською управою, зведеному коштом селянського товариства.

На його утримання від товариства села Нещерів відпускалося 40 крб., від села Гудимівка – 60, що разом складало 100 крб. На 1892 рік в ній навчалися 46 хлопчиків і 10 дівчат.

З відомості про будівництво і ремонт православних церков коштами прихожан без допомоги від казни у 1887 р. по Київській губернії стає відомо, що на січень 1888 р. в селі Нещерів існувала ще одна, Успенська церква, яка належала до Обухівської волості 4-го округа благочиння. Зазначено, що вона була дерев’яною, приходською. Серед прихожан цієї церкви на 1887 р. було чоловіків – 382; жінок – 410. В липні 1887 р. були проведені такі ремонтні роботи: тинькування, побілка, фарбування церкви, які були закінчені 1 вересня 1887 р. За роботами наглядав місцевий священик. На ремонт було витрачено 568 крб.

Нещерів. Коротка історія тамтешнього монастиря
Нещерів. Коротка історія тамтешнього монастиря
Читайте також: