Джерело: phys.org
Цей мікропластик знаходять всюди — від океанських глибин до людського тіла. Досі вченим було вкрай важко визначити, чи здатні ці крихітні частинки проходити крізь стінки кишківника, потрапляючи у кров та інші тканини живих організмів, чи вони просто виводяться природним шляхом.
Команда дослідників розробила нову технологію, яка дозволяє фіксувати точне розташування пластикових мікрочастинок всередині організму без його анатомічного розтину. Метод протестували на дощових черв'яках, оскільки вони є критично важливими для здоров'я ґрунтів і постійно поглинають землю, де накопичуються відходи. Експеримент показав, що мікропластик розміром від 5 до 53 мікрометрів не здатний легко долати слизову оболонку травного тракту черв'яків і проникати в інші внутрішні органи.
Раніше, щоб відповісти на це питання, біологам доводилося розтинати тканини під мікроскопом. Оскільки мікропластик оточує нас повсюди, під час таких процедур було майже неможливо уникнути забруднення зразків сторонніми частинками з повітря чи інструментів, що викривляло результати. Щоб обійти цю проблему, автори дослідження у співпраці з Канадським джерелом світла в Саскатуні застосували високороздільну мікрокомп'ютерну томографію на базі синхротрона (установка для прискорення частинок).
Для проведення експерименту черв'яків годували ґрунтом, який містив мікрочастинки пластику двох різних розмірних груп. Попередньо цей пластик обробили солями барію, завдяки чому на тривимірних рентгенівських знімках він відображався як яскраві білі крапки на тлі темніших внутрішніх тканин істоти. Це дозволило вченим детально розглянути та буквально перерахувати кожну пластикову порошинку в тілі живого хробака, не завдаючи йому жодної шкоди.
У результаті сканування дослідники зафіксували загалом 2 779 окремих мікрочастинок пластику. Всі вони знаходилися виключно всередині травних каналів піддослідних особин — і жодної частинки не було виявлено за межами кишківника. Це стало першим у світі прямим та незаперечним доказом того, що стінки шлунково-кишкового тракту черв'яків є надійним фізичним бар'єром для сторонніх мікрооб'єктів зазначеного діапазону розмірів.
Хоча науковці закликають обережно екстраполювати результати вивчення безхребетних на інші види, цей експеримент доводить, що нам слід віддати належне травній системі за її здатність блокувати неперетравлювані компоненти. Розвиток безконтактних методів тривимірного моделювання допоможе точніше оцінити реальні ризики забруднення пластиком для всього живого, включаючи людину. Отримані дані допоможуть скоригувати екологічні стандарти та медичні прогнози щодо впливу пластикових мікрочастинок на здоров'я.
