Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
У Південно-Східній Азії жування горіха ареки (бетелю) практикується з давніх часів. Ця рослина містить сполуки, які підвищують пильність, надають енергії, викликають ейфорію та розслаблення. Попри зменшення поширеності традиції, вона залишалася важливою частиною культур і ритуалів протягом тисячоліть. Зазвичай жування бетелю супроводжується потемнінням зубів.
Але відсутність потемніння ще не означає, що люди не вживали бетель. Міжнародна група науковців застосувала новий метод аналізу давнього зубного нальоту з Таїланду та виявила докази вживання бетелю.
«Ми виявили похідні рослин у зубному нальоті з поховання віком 4 000 років на пам’ятці Нонг Ратчават у Таїланді», — розповів перший автор дослідження доктор Піявіт Мункхам з Університету Чіангмай. — «Це найдавніші прямі біомолекулярні докази вживання бетелю в Південно-Східній Азії».
Докторка Шеннон Тушингем, співкураторка антропології в Каліфорнійській академії наук, додала:
«Наше дослідження доводить, що хімічні сигнатури психоактивних рослин можуть зберігатися в зубному нальоті тисячі років, навіть коли звичайних археологічних доказів не існує».
«Ми фактично зробили невидиме видимим — відкрили поведінкові практики, що були втрачені у часі».
На пам’ятці Нонг Ратчават у центральному Таїланді, що датується бронзовим віком, з 2003 року було розкопано 156 людських поховань. У межах цього дослідження науковці проаналізували 36 зразків зубного нальоту від шести осіб.
У лабораторії вони акуратно зішкрібали наліт і провели хімічний аналіз залишків. Також команда самостійно виготовила зразки бетелевої суміші, щоб перевірити, чи зможе метод виявити психоактивні сполуки.
«Ми використовували сушений горіх ареки, рожеву вапнякову пасту, листя Piper betle, а іноді кору Senegalia catechu та тютюн», — пояснив Мункхам.
«Інгредієнти подрібнювали з людською слиною для відтворення умов жування».
У трьох зразках із одного поховання (№11) було виявлено сліди ареколіну та арекаїдину — органічних сполук, притаманних бетелю, які також містяться в каві, чаї та тютюні. Це свідчить про регулярне жування бетелю 4 000 років тому.
Водночас відсутність характерного потемніння зубів ставить нові запитання. Ймовірно, це пов’язано з різними методами споживання, чищенням зубів або змінами після смерті.
Наразі немає підтверджень, що особа з поховання №11 мала особливий соціальний статус. Але наявність кам’яних бус як поховального дару може свідчити про індивідуальні особливості чи культурні ролі. Подальші дослідження інших поховань на цій та сусідніх пам’ятках можуть дати більше відповідей.
«Аналіз зубного нальоту дозволяє нам досліджувати поведінку, яка не залишає слідів у традиційній археології. Це може повністю змінити наше розуміння давнього способу життя та стосунків між людьми й рослинами», — підкреслює Тушингем.
«Розуміння культурного контексту традиційного використання рослин — це тема, яку ми хочемо посилити. Психоактивні, лікувальні та ритуальні рослини часто помилково зводять до поняття “наркотиків”, хоча вони відображають тисячоліття культурного знання, духовної практики й колективної ідентичності», — додає Мункхам.
«Археологічні відкриття можуть зробити сучасні дебати більш обґрунтованими, якщо шанувати глибоку спадщину цих традицій».
