ПОМИЛКИ
Отже, раніше я думав, що
1. Якщо Обухова немає в Іпатіївському літописі, знач тут нічого не було, в принципі.
2. Городища на місці Василькова, Безрадич, Трипілля, Халеп’я, Витачева були, а Обухова – ні. Це «несправедливо».
3. Русь довго виходила з «Київського трикутника» і в якийсь момент колонізація перескочила долину Стугни і лишила наш обухівський хіатус («каньйон») за спиною.
4. Ну і головна помилка – катастрофа Козарового шпиля, волинцівського поселення на ньому в 10 столітті перервала процес освоєння цих територій або ж, пізніше – зробила їх спорадичними.
***
БАЗА
Про все це, на мою думку, свідчила радянська археологія, один з прикладів котрої я хочу навести. Ця монографія, що має назву «ДРЕВНЕРУССКИЕ ПОСЕЛЕНИЯ СРЕДНЕГО ПОДНЕПРОВЬЯ (АРХЕОЛОГИЧЕСКАЯ КАРТА)», опублікована в Києві видавництвом «Наукова думка» у 1984 році, і є зведенням даних про «городища» (укріплені поселення) та «селища» (неукріплені поселення) Середнього Подніпров'я.
У монографії розглядаються поселення, що існували в період з IX–X до першої половини XIII століття, тобто в часи Давньоруської держави.
Городища визначаються залишками давніх земляних укріплень (валів і ровів), а селища — наявністю культурного шару з давніми знахідками, передусім уламками глиняного посуду. Зазвичай, біля кожного городища розташовувалося селище, і разом вони утворювали єдиний населений пункт, що складався з укріпленої та неукріпленої частин, причому неукріплену частину іноді називали «посадом». Однак, існували й неукріплені поселення, розташовані окремо від городищ.
***
РАЙОН
Відтак, я згрупував городища і селища в межах старого Обухівського району і ось що вийшло.
ГОРОДИЩА
1. Старі Безрадичі (+ селище)
2. Трипілля (+ посад)
3. Халеп’я (+ 2 селища)
4. Витачів (2 городища)
СЕЛИЩА
1. Обухів
2. Дерев'яна
3. Таценки
4. Жуківці (2 селища).
5. Копачів
6. Великі Дмитровичі
7. Козин
8. Плюти
9. Українка
10. Гусачівка
Це, повторюся, станом на 1984.
***
АПГРЕЙД
Втім, розкопки «нульових» і дослідження М. Квітницького спростували моє припущення про неосвоєність долини Кобрини в 11-13 століть. Всім, хто цікавиться цим етапом в Обухові раджу почитати його статтю «Обухівський скарб»: В.В. Хвойка та сучасні дослідження в м. Обухів».
В ній, крім іншого, описані біля 7 поселень часів Русі на території суч. Обухова: Полянський, Київська, Мира, Франка, Робоча, Піщана і тд.
Як видно, географія включає як схід так і захід, як північ, так і південь долини Кобрини. Надзаплавні миси, схили балок і навіть трохи дюни в заплаві Кобрини.
З цікавого, цитую: «… в даній місцевості розташована значна кількість пам’яток з культурними горизонтами від Х до ХІV ст». А це значить, що хтось да пережив рейд монгольських туменів в 1240. А значить життя довкола і в долині Кобрини не переривалося з 10 ст, як я думав раніше.
***
ПИТАННЯ
Я не дуже розумію принцип функціонування поселень, назвемо їх для зручності «хуторами». Хто їх населяв, яким чином вони відтворювалися протягом століть, звідки був приток населення, як мігрували долиною Кобрини тощо.
***
ВЕРСІЯ
Одне мені здалося +- очевидним – життя тут не буяло, але і не переривалося як мені здавалося раніше. Очевидно, освоєння цієї території було пов’язане із загальними процесами колонізації нижньої течії Стугни в 11 столітті і виглядало як поступове накидання «сітки» невеликих поселень вздовж Стугни і близької до неї Красної, будівництва по ним плацдарму у вигляді Змієвих валів, котрий згодом дав можливість виходу у «внутрішні степові кишені» на Росі і будівництво Пороської лінії.
Але, то вже інша історія.
***
Моя полягає у боротьбі з власною неуважністю. Адже, попри мою кількарічну впевненість Русі в Обухові багато. Більше того, вона є навіть з другого боку від Козарового шпиля (ур. Панський ліс, в 19 ст. Княжі сади).
І це, зауважу, лише крихти, адже попри все більшість розкопок мали не системний, але рятувальний абощо характер.
***
САМЕ ТОМУ ОБУХОВУ ПОТРІБНА АРХЕОЛОГІЯ. ОДНА ХОРОША ЕКСПЕДИЦІЯ, КОТРА КОЛИСЬ КОПАТИМЕ ДОЛИНУ ПРИ ПОВНОМУ СПРИЯННІ ОМР. ЗАМІСТЬ ВІДДІЛУ КУЛЬТУРИ, КОТРИЙ МОЖНА РОЗПУСТИТИ.
