Обухів між туалетним папером і Малишком

Приклад героїні цього інтерв'ю більш ніж показовий. Про що воно говорить нам, тим, хто не збирається покидати рідне місто:

• Обухів НЕ цікавий поколінню "зумерів".
• Фейсбук НЕ цікавий поколінню "зумерів".
• Для них Обухів це максимум Школа-Піщана, ментальний кордон "міста" проходить по стадіону Мельника.
• Самореалізація не повязана з Обуховом. Хоча це і природньо коли під боком важко дихає величезний мегаполіс.
• "Обухів це не лише туалетний папір, але і Малишко" - каже героїня. Сильно, глибоко, патріотично (сарказм, іронія, гротеск).
• "Я зроблю історію про нього. Це стане моїм "опус магнум". Не вірю.

***
Я знаю з десяток +- відомих на всеукраїнському рівні людей з Обухова. І ще більше якщо враховувати довколишні села. Журналістів, військових і не лише.
Більшість з них давно перебралася до Києва. Частина все ще ночує або інколи повертається до Обухова.
Місто не дає їм нічого. Вони не дають місту нічого.

***
І тут питання, чому навіть у нового, "цифрового покоління", талановитого як героїня цього інтервю, Обухів асоціюється лише з "папером і Малишком" - лишається відкритим.
А відповідь, якщо вона і є - точно неприємна.