АНАТОМІЯ
Міський міф – це певний тип гіперболізації інформації. Він може з’явитися ще ДО появи населеного пункту і жити ПІСЛЯ його смерті. Хоча найкомфортніше йому саме в інформаційному тілі села чи міста.
1. На відміну від індивідуальної видумки або шизофренії міф - зараза колективна. Його носій – кілька людей, від родини, кутка чи вулиці до музею, відділу культури, мерії.
2. Міф це немите тіло інформації, в результаті інфіковане малограмотністю і невіглаством.
3. Міф як глист – поселяється в історичному тілі міста і живе доти, доки живе покоління, його носій.
4. Деякі міфи переживають покоління і паразитують протягом наступних доти, доки остаточно не забуваються.
5. Особливо нахабні претендують на роль знання і репетують, коли їм відмовляють у цьому статусі.
6. На міфі грунтується значна частина так званого «краєзнавства» - нічим не обгрунтованої, часто романтизованої інформації, джерело котрого «старші люди».
7. Якшо говорити про творців міфів, в більшості випадків це сутності на ймення «а дід казав» - «баба розповідала». Попри всю казковість подібних сюжетів заражений ними носій рідко виліковується, адже вірити нісенітницям так приємно.
8. Міф це те, що долає стіни статусів і рови освіт. Він легко долає 5-річну університетський курс будь-чого і сифілісом невігластва в’їдається у малочитаючий мозок.
9. Особливо потужні міфи старі як вампіри, котрими до певної міри і є. Деякі з них за моїми спостереженнями з’явилися ще столітті у 19.
ПАМ'ЯТЬ ТЕРИТОРІЇ ЦЕ ЇЇ ІСТОРІЯ. МІФ МАСКУЄТЬСЯ ПІД НЕЇ.
***
ОБУХІВСЬКІ
В Обухові багато міфів. Їм добре в селі, котре так і не стало містом. Вони живуть як кліщі, періодично покусуючи і заражаючи з виду розумних людей. До основних я зараховую:
1. МІФ №1 про «якір», «верф», «повноводність» - весь оберемок гідрологічних легенд території. Попри їх фіксацію наприкінці 20 століття, вважаю, що рельне коріння трохи глибше. Спробую показати це на прикладі нижче.
2. МІФ №2 про «печери». Те саме – час фіксації і появи розходяться років на 100, покоління на 2-3, котрих достатньо, щоб «міф визрів».
Ці два найбільші. Є дрібніші:
- «4-метровий чорнозем»,
- «золото» (різноманітні клади),
- «цариця (золото, повноводність),
- кілька версій про Педину
- «козак Обух», "заснування Обухова",
- чудодійні криниці, джерела тощо.
З тих, що функціонують досі є як «дореволюційні» так і народжені наприкінці 20 ст. Є народні, є політичні. Є їх мікс або вільні перекази/варіації.
Але, головні ДВА. Можливо через те, що стосуються двох головних об’єктів обухівської геоморфології – долини річки і надзаплавних терас над нею.
Нагадаю, що «річковий міф» об’ємний. До нього входять
1. «легенда про якір під Пединою», котра вже був легендою 100 років тому і зафіксований у цьому статусі Марією Новинською у її «Щоденнику подорожі до Обухова».
2. «легенда про верф під Пединою». Сучасне доповнення, адже, якщо «був якір» знач була і «верф»?
3. Ну і магістральна частина легенди це твердження щодо «повноводності» Кобрини у нез’ясованому минулому.
І якшо з першою частиною цих «ігор розуму» все ясно – паразит міняє покоління як тіла і доживає до цих пір, то з другою складніше. Раніше я думав, що платформа для перетворення «ручья Кобрина» на судоходну водойму це надзвичайно погане викладання географії в Обухові + потужні повені, котрі періодично заливали долину річки. Зараз я знайшов простіше хоча, не факт, що краще пояснення.
Для чистоти експерименту нагадаю, що обидва міфи присутні у майже всіх селах по течії Стугни від Василькова і до Українки. «Якорі», «верфі», «суда», «печери», які ніхто ніколи не бачив.
ВЕЛИЧЕЗНИЙ, ДВОГОЛОВИЙ, РЕГІОНАЛЬНИЙ МІФ, ЩО СТУГНОЮ ПОВЗЕ ДО ДНІПРА.
***
КАРТА
Нова в моїй колекції карта Обухова початку 19 століття – на 90% калька кількох інших тодішніх. Можливо - навпаки. Час народження – перша половина вказаного століття.
Крім купи всього іншого, на ній є
1. Якісь будівлі під Пединою і ставки на Кобрині праворуч по течії (від теперішього Центру до гирла).
2. В гирлі Кобрини будівля, котра на аналогічних картах того ж часу позначена як «цегляний завод Бердяєвих».
МОЯ ВЕРСІЯ проста:
1. Будівля і величенькі ставки під Пединою – основа для пізнішого міфу про «якорі-верфі-судноплавність».
2. Ну і цегельний завод – «печери», «клади» і тд.
***
ПОЛОВИНА
Серед іншого цікавого на карті є:
1. Якийсь великий малочитабельний, але виразний хутір +- в районі сучасного Полька
2. «Дутчин ліс» у яру і на терасах між Пединою і Довгою горою (сучасними вул. Франка і Робочою). До слова: зараз частину цієї місцевості називають «Пеньками». Мовляв, селяни бунтувалися і різали ліс. Можливо якийсь сенс в цьому є, позаяк у перебігу подій присутній причинно-наслідковий зв’язок.
3. «Степовий язик», що впирається у Педину вже тоді розораний, що наводить на значно ранішу згадку про «оранку в урочищі у Педина» 1766 року.
4. Є Кобрина і Педина;
- Воскресінська церква і шось схоже на «кладовище на Хабриці»;
- Триджерелівка біля Нещерова і Висока гора там же;
- Нижнє озеро і винокурний завод.
- Кілька корчм на дорогах у Васильків і Трипілля.
- Копці і вали;
- Лани і ліси;
Ну і головне – ПРОІМЕНОВАНІ селянські наділи, ймовірно, в казеній частині села.
Але є нюанс. Це фантастична карта стосується лише частини Обухова. Шмат його південного сходу (і заходу) наче корова злизала.
Ймовірно тому, що на карті під назвою "частина Обухова" землі Бердяєвих або дотичні до них.
НА БІСА ЇМ БУЛО КАРТОГРАФУВАТИ ЧУЖЕ.
