Обухів як «вічний стартап»: чого не вистачає місту сьогодні?

Обухів як «вічний стартап»: чого не вистачає місту сьогодні?

Ідея міста як стартапа не нова. Кажуть, Київ входить до рейтингу міст-стартапів. Містом-стартапом вважає Одесу Ройбурд. Розглянемо Обухів, котрий, з одного боку має інноваційний потенціал, з іншого – не спішать його відкопувати.

Для зручності розіб’ємо історію Обухова на кілька, потенційно прогресивних відтинків, отже:

  • Зарубинецькі городища, «дзеркальні поселення», ймовірно, II-III століть нашої ери на Козаровому шпилі і Мар’їній гірці. Тотожні 500-стам іншим, котрі простяглися вздовж хребта Придніпровської височини - Київського плато від Подільських до Канівських гір. Враховуючи географічне розташування були частиною «зарубинецького проекту» в цілому, одним із моментів його масштабування.
  • Городища часів Київської Русі. Цікаво, що знаходилися вони в тій же місцевості, що і зарубинецькі, тільки, умовно, під ними. Швидше за все, це були якість висілки, хутори, в кращому випадку нечисельні військові залоги, про що свідчить як відсутність письмових згадок, так і місце розташування – за Трипіллям вже починалося Перепетове поле з його кочівниками.
  • Обухівські хутори. Низка хуторів, котрі передували властиво Обухову. Найбільш відомий з них Лукавиця. Були й інші, в числі 5-6. Роль, котру вони відігравали в господарському житті місцевих проста – ймовірно, це були «дачні» поселення, облаштовані для сінокосів. Їх власники, трипільські селяни, могли розглядати зручну долину Кобрини як поселенецький стартап, а могли і ні. В кожному разі, масштабування хуторів не призвело до тотального освоєння долини, як пізніше при Обуху.
  • Лукавиця – Обухів. Заселення порожньої на той час долини Кобрини і початки її адміністрування з боку чи то місцевого чи привезеного в якості представника колоніальної адміністрації, товариша, відомого на ймення Обух. По суті, з цього моменту починається більш чи менш свідома та планомірна колонізація Долини з боку нових переселенців.

Поява Обуха і компанії знаменує перший, продуктивний етап «стартапізації» майбутнього Обухова, умовно – «польський». На відміну від попереднього, «литовського» у цього було кілька переваг:

- Стійке існування збройного запорізького згромадження, відомого як «Січ». Його присутність на тогочасних етнографічних кордонах України не рятувала Наддніпрянщину і Обухів від татарських згонів (занадто крупними були вічка «козацької сітки»), втім, дозволяла оперативніше реагувати на загрозу;

- Безпосереднє адміністрування з боку місцевої шляхти – поточних і майбутніх володільців місцевістю дозволяла залучати необхідні для урбанізації території ресурси, часто відсутні у самих колоністів;

  • Князі Бердяєви. Наступний після анархічного «литовського» та окупаційного «польського» етап – «російський». Його вінець – маєток, церкви, озера та заводи київського губернатора Бердяєва. Приблизно на цей самий період припадає поява в Обухові перших євреїв, що не могло не справити свій позитивний вплив на розвиток дрібнобуржуазної, торгівельної стихії.
  • Радянський Обухів. Революція, Голодомор і 2 війни помножили на нуль і майже на сотню років поставили хрест на перспективах розвитку «обухівського стартапу» чи «Обухова як стартапу». Нагода відновити проект випала, як і годиться, випадково, під час будівництва магістралі Дніпропетровськ – Київ. Подейкують, один із її варіантів передбачав маршрут через Германівку, осердя конкуруючої з гирлом Стугни долини р. Красна.

Наступним кроком, фінальною версією радянського етапу «обухівського стартапу» стало будівництво Трипільского промислового вузла – низки прив’язаних до магістралі заводів, котрі, з одного боку вирвали Обухів із лабет руралізації, з іншого – створили умови для появи і перманентного функціонування екологічної пастки, котра пізніше щільною сіткою смертей накрила долину Обуха.

  • Сучасний Обухів. Останній етап існування (про розвиток поки не ходить) це Обухів часів незалежності. На відміну від попередніх, безумовно окупаційних та колоніальних етапів («литовського», «польського», «російського» та «радянського») він, як не дивно для щойно вивільненого організму слабує на стагнацію замість якщо не ривка, то, хоча би розвитку.

Сучасний Обухів зберігає залишки досягнень минулих епох (зручне географічне розташування біля Києва і Трипільський промисловий вузол), але не здатен сформулювати нову місію за їх межами.

За часів литовців тут косили траву, за поляків – розорювали яри і балки, за росіян – торгували, за більшовиків – будували заводи.

Банкрут старого стартапу

Сільське господарство, торгівля і промисловість як елементи «обухівського стартапу», його тогочасні форми змінювали один одного і досить органічно лягали на тло місцевої «господарки». Відшуміли вітри епох і на долину Обуха лягла довга, задушлива тінь стагнації, як економічної, так і ідейної.

Так, у місті щось будується і населення з довколишніх сіл потроху перебирається до Обухова. Мотив, котрим воно керується не пов’язаний з інфраструктурною зручністю чи насиченістю дешевим і зручним житлом. Для приїжджих Обухів лише станція на шляху до київського ринку праці, зручна і відносно близька.

Спальний район Києва

Відтак, статус, котрий проглядається крізь відсутність інших перспектив у Обухова тільки один – це спальний район київського передмістя, життя в котрому для все більшої частини населення відбувається за принципом «зупинка на Київ» – робота у Києві – дорога назад – вечеря, телевізор, сон», на вихідних – «ганделик поблизу будинка».

Звичайно, є і плюси, втім, вони, це радше реакція ринку на прогалини, ніж планомірний розвиток міста. Кав’ярні, ресторани, Будинок культури, величезна кількість гуртків і достатня спортзалів розбавляють сірі будні нових мешканців нових київських передмість.

Втім, їх сума не дорівнює ідеї, візії міста, його бренду, котрий, на відміну від тих самих радянських часів відсутній, як у головах, так і на папері.

Куди рухається і про що мріє місто?

Куди рухається місто, значна частина котрого орієнтується на київський ринок праці, а інша потерпає від сусідства з екологічно не оптимізованим виробництвом в колись прогресивній Трипільській промисловій зоні?

Про що мріють його мешканці, крім стандартного виїзда в село на вихідні/походу до ресторації, раз на рік поїздки до Турції і перманентної економії задля вкладення в одне з сумнівних обухівських будівництв?

Що може стати ідеєю, котра не лише захопить у свої лещата мрії обухівців, але і переросте у повноцінний бренд міста, впізнаваний хоча би на рівні місцевого туалетного паперу?

Нових брендів немає

Проблема Обухова у тому, що старі бренди вичерпні і вичерпані. Поезія Малишка і запуск заводів як пізньорадянські елементи обухівського міфа не працюють в умовах 21 століття з його діджиталізацією і тому подібними елементами постмодерного наратива.

Нових брендів (і трендів) немає. Станом на сьогодні їх не здатна сформулювати ні міська влада (зрештою, ніколи і не пробувала), ні малочисельні і слабосильні громадські організації, орієнтовані на досягнення замаскованих під суспільні, але, часто просто політичних інтересів бенефіціарів.

Подібний висновок не ода «зрадофільству», він витікає із обсервації процесів останніх років, з їх «герметизацією» міської влади з одного боку і вибухом «зрадофільства» у соціальних мережах з іншого.

Безумовно, запал, котрого після Євромайдану набула активна частина громади втрачено, а громадський сектор диференційований і дисперсний. Станом на сьогодні він не здатен ні обслуговувати міську раду у вигляді експертної одиниці, ні коригувати її критику поза коментарями у соціальних мережах.

Відсутній автор ідеї

А найголовніше – ні він, ні влада, ні вузький прошарок обухівської інтелігенції не здатні сформулювати план розвитку Обухова, його МІСІЮ, ВІЗІЮ І БРЕНД.

Основи, котрі вдихнуть життя у конаючий обухівських стартап, оживлять його, запалять і понесуть у екологічно збалансоване, оцифроване і комфортне для існування його мешканців, майбутнє.

Обухів – місто-стартап чи Обухів – місто для стартапів?

Я, як і всі інші не знаю відповіді на питання. Впевнений лише, що його обговорення варто починати із визначення напрямку, одного з двох:

  • Обухів – місто-стартап з відновленою (відшуканою) магістральною ідеєю чи
  • Обухів – місто для стартапів, активностей, для котрих варто створити необхідні умови?

Можливо, відповідь на питання дасть новий виток адімінстративної реформи і створення Обухівського повіту у складі однойменного району + Богуславський, Кагарликський, Миронівський, Ржищівський і Чабанівська ОТГ з центром у граді Обуха і чисельністю майже чверть мільйона чоловік?

foto by obukhiv_city

Читайте також:

Коментарі