Обухову не варто соромитися свого радянського минулого: приклад із району

Обухову не варто соромитися свого радянського минулого: приклад із району

Історія Обухова - складний клубок подій і постатей. Їх оцінка залежить від домінуючого у супільстві погляду на історію і має тенденцію до змін. Один з найбільш яскравих прикладів - оцінка ролі Радянського Союзу. З одного боку це колгоспи, ГУЛАГ, русифікація. З іншого - модернізм, космос, наука.

Радянський Союз дав Обухову колективізацію, репресії і Голодомор з одного боку і розбудову та промисловий розвиток з іншого. Десь між ними знаходиться призабута в ході деомунізації Друга Світова і постаті місцевого підпілля, котрі, швидше за все і стали однією з причин масових розстрілів в урочищі Розкопана могила в 1943 році.

Одна з них - підпільниця з Козина Тетяна Чиженко. Про неї йдеться у дописі на сторінці Оксани Тесленко. Про неї пам'ятають земляки, частина котрих, щоправда, навряд чи знайде історію про неї в надрах своїх історичних знань. Для цього є ми.

...Шанують односельчани пам’ять героїв козинського підпілля й сьогодні. В Козині назвами трьох вулиць назавжди викарбувано пам’ять про них: Євдокима Жеваги, Кіндрата Колінченка, Тетяни Чиженко. Грізного 1941 року в ході Другої світової війни молоді юнаки й дівчата, віддаючи свої серця боротьбі проти гітлерівських поневолювачів, згуртувалися й створили козинську підпільну організацію. Вона об’єднувала молодь в боротьбі з німецькими окупантами.
У період німецької окупації в Козині було закатовано 16 осіб, загинуло на фронті більше 100 осіб, вивезено на примусові роботи до Німеччини 154 особи, спалено 70 будівель.

Як починалося козинське підпілля? Коли 22 червня 1941 року по Києву вдарили перші бомби, відправивши трьох своїх синів на фронт, до Козина приїхав старий Мирон Чиженко з дружиною і дочкою Тетяною. Дівчина, приєднавшись до найперших підпільних зібрань, аби не викликати жодної підозри щодо своєї діяльності, влаштувалась у місцеву управу, де мала завоювати довіру старости і його посіпак. Згодом Тетяна почала гуртувати навколо себе дедалі більше козинської молоді. День за днем підпільна організація ставала все численнішою. Серед перших, хто долучився до неї  Сергій Бондаренко, Мусій Колінченко, Пріся Бутенко, Гаврило Бутенко, Марія Загородня, Михайло Жук і Дмитро Губенко.

В домівках Мотрі Бутенко й Тетяни Чиженко проводилися підпільні явки. Мотря випікала хліб для партизанів, передавала продукти, одяг, була зв’язною з Якимом Жевагою, який привозив з Обухова муку і продукти до селища. 26 травня 1942 року до Козина прибули гестапівці: почалися арешти підпільників. Схопили Прісю Бутенко, Марію Загородню і її брата Зінька, Гаврила Губенка, Миколу Сукача. Арештованих катували, піддавали їх жорстоким мукам. Марію Загородню вороги водили до козинського лісу, вимагаючи викрити місце, де була схована зброя. Повернувшись до в’язниці, вона повісилась на своїй рожевій косинці. Уламком скла, перерізавши вену, покінчив із муками Гаврило Губенко. У стражданнях, але гордою і незламною залишилась Пріся Бутенко до останнього свого подиху. Після допитів усіх молодих людей розстріляли. Хоч і багато часу минуло з тих пір, імена своїх земляків – відважних героїв-партизанів й досі залишаються у пам’яті їх нащадків та односельчан.

Не варто соромитися будь-якої частини історії свого народу, своєї місцевості і своїх земляків. Варто соромитися необрунтованої ненависті на грунті власної історичної малограмотності.

Читайте також:

Коментарі