
По суті - коротко, ємнісно і вичерпно про неї розповіла (на відео) Людмила Шкулькова, власник музею Васильківської майоліки і знавець васильківської історії.
У мене ж лишилася низка дрібніших питань і спостережень:
Проблема, котра очевидна для всіх (їх, нас, місцевого самоуправління) це каналізація, котра заглушена акурат напроти синагоги і витікає на поверхню.
Очевидно, що це не просто свинство чи святотатство. Це банальна наруга над історичним тілом рідного міста, гріх, котрий не відмолюється в жодній релігії.
Власне, такі речі є найбільш чіткими контурами місцевого самоуправління. Ти можеш скільки завгодно раз натягати на себе капелюхи прогресиста, але якшо за 100 метрів від мерії на 200-річному Будинку декабристів ростуть кущі, за 200 осипається ще старша бароккова церква, за 300 - на Княжому дитинці панують наріки і чигирі, а синагогу заливають нечистоти - вирок очевидний.
Тут може здатися, що я дозволяю собі таку опцію як моралізаторство. Натюрліх. В мені говорить заздрість людини, котра виросла у місті, де цілі кладовища розтягли на фундаменти до тих, хто все ще має можливість спостерігати хай і залишки, але історичного ландшафту території.
***
Ні, я не вважаю, шо давати досужі поради це норм. Втім, переконаний, що відновлення в Україні синагог і повернення до неї євреїв - це необхідність.
***
фото, відео - Ірина Юхимчук, логістика - Igor Che, екскурсія - Liudmyla Shkulkova, духовний провід і сни (шутка) - боги Стугни (теж).