Про це повідомляють Хроніки Обухова з посиланням на КЗ КОР "Київський обласний археологічний музей".
В своїй книзі " Копачівські легенди " автор Глущенко Іван Лукич написав:
І те , і інше отримало назву від козака Веремія, який був міцним статурою та мав богатирську силу. Його побратими-козаки казали: " Веремій, як іде - земля під ним гуде ". А шабля в нього така була , що лише він міг її підіймати та ще й ляхів рубати.
Одного разу, після чергового бою з ляхами, їхав він додому на коні разом із своїми побратимами. Обминаючи яри, ліси та переліски, вони добралися до околиць с. Копачева і спустилися в невеличкий ярок, де зеленів красивий моріжок. Козаки вирішили відпочити. Веремій шаблю з себе та й в землю рубонув, що мав сили. Міцним богатирським сном мужні воїни поснули, як і Веремій, та йому невдовзі довелось проснутися, бо ж відчув, що весь у воді лежить. Проснувшись, він побачив, що з-під його шаблі било джерело. Підхопились й друзі і заходились сміятися з Веремія, який стояв перед ними, як мокра курка.
- Оце Веремій, - вигукнув один з козаків, - шаблею джерело прорубав. Ану, рубни і ще один раз - криниця буде.
Отак і з'явилась рубана криниця. Згодом Веремій отримав це урочище в наділ, як кращий та безстрашний воїн. Джерело обкопав, зруб поставив, вербами обсадив та й почав хазяйнувати. А люди урочище назвали Веремієвим ( згодом Верем'ям) , криницю - рубаною. Це вже потім її почали називати Рубленою криницею. І стала вона слугувати не лише Веремію, а й всім , хто тут працював і працює на полях. "
Нині урочище Верем'я має статус заповідника місцевого значення.
