Джерело: phys.org
Серед усього, що тане через глобальне потепління цього століття – морський лід, льодовики та туризм у приморських містах – є й вічна мерзлота. Вона покриває 15% північної півкулі і складається з накопичених мертвих біомас, які залишаються замороженими, не встигаючи виділяти свій вуглець.
У міру потепління поверхні та нижніх шарів атмосфери через посилення парникового ефекту, виникає важливе питання: скільки мерзлоти розтане та скільки вуглецю потрапить в атмосферу?
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Earth's Future, науковці з Китаю та Університету Пердью (США), використовуючи біогеохімічну модель, визначили, що значна частина вуглецю залишиться в глибоких шарах ґрунту, але прискорене танення все ж стане серйозним викликом для майбутніх зусиль із пом’якшення кліматичних змін.
Два сценарії майбутнього:
Дослідники розглянули SSP126 (оптимістичний сценарій, що обмежує потепління до 2°C) і SSP585 (екстремальний сценарій зі збереженням рівня спалювання викопного палива).
Ключові цифри:
Для порівняння: у 2023 році людство викинуло 11,3 Гт вуглецю через спалювання палива, зміну землекористування та інші дії.
Деградація вічної мерзлоти призводить до вивільнення азоту, який стимулює ріст рослин. Це створює негативний зворотний зв'язок, хоч і не компенсує втрати вуглецю.
Для зупинки потепління людські викиди мають знизитись до нуля. Якщо вони залишатимуться стабільними або продовжать зростати, танення мерзлоти стане ще більш серйозною загрозою у наступному столітті.
Найбільші невизначеності пов’язані з високими широтами та високогір’ями, а також такими складними процесами, як раптове танення, глибше проникнення коренів та розкладання мікроорганізмами.
Висновок: Найбільший вплив на кліматичне майбутнє матимуть дії людства.
