Втім, археологія розповідає зовсім іншу історію. Вона складніша, цікавіша і, головне, перевіряється. Тому Тотоху варто розвивати не як чергове «місце сили», а як частину великого наукового ландшафту Медвина і Поросся.
Почнімо з термінів.
У популярних текстах найчастіше пишуть про «гору ТотохА».
У науковій археологічній літературі фігурує топонім «урочище ТотохИ» - як назва однієї з пам’яток ранньоскіфського часу в районі Медвина.
Це важливе уточнення. Воно не означає «три пагорби» і взагалі не дає підстав рахувати вершини. Натомість показує інше - археологічний об’єкт треба розглядати в системі сусідніх поселень і некрополів, а не як ізольовану «магічну гору».
***
ТОТОХИ В АРХЕЛОЛОГІЧНОМУ ПРОФІЛІ МЕДВИНА
У 2023 році Юрій Болтрик та Олександр Каряка, реконструюючи найдавніші шляхи Скіфії, прямо перелічили серед ранніх скіфських поселень регіону Тестове, Грибів яр, Святу та Хижинську гори і ТотохИ.
При цьому автори посилаються на звіт з розкпопок Ковпаненко за 1972 рік.
Завдяки йому Тотохи входять до цілого куща пам’яток раннього залізного віку. Це вже зовсім інша оптика - не одна загадкова височина, а насичений археологічний мікрорегіон.
Матеріали медвинських поселень Ковпаненко невдовзі ввела до наукового обігу в публікації «Поселення ранньоскіфського часу у с. Медвин на р. Росі», надрукованій у 15-му випуску журналу «Археологія» 1975 року. Саме ця робота потрібна для розуміння того, що археологи бачили довкола Медвина ще до появи сучасного культу Тотох.
Окрему точку цієї розвідки добре документує каталог фондів Інституту археології НАН України. Колекція №730 походить з урочища Тістове. Там зафіксовано поселення скіфської доби VII–VI століть до н. е. та пізніший черняхівський шар. Серед ранньозалізних знахідок були ліпний посуд, лощені та мініатюрні форми, прясла, черпаки і шлаки. Тобто мова йде не про абстрактну «енергію місця», а про конкретне поселення, речі та виробничі сліди.
Це важливо й для самої Тотохи. У популярному матеріалі by SPADOK наведено коментар археолога Юрія Болтрика. Він зазначає, що на Тотохах є матеріал раннього заліза VII–VI століть до н. е., але повноцінних розкопок там не проводили. Сам об’єкт він називає природним пагорбом, а не курганом. Відтак говорити напевно, чи було тут поселення, культове місце або інший тип пам’ятки, поки не можна.
***
ДЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ ПСЕВДОНАУКА
Саме на цьому місці й розходяться наука та езотерика. Археологія каже - є матеріал певного часу, але функція об’єкта не встановлена. Псевдонаука робить протилежне. Вона бере прогалину в знаннях і заповнює її готовою відповіддю - «святилище», «портал», «енергетичний центр».
На сторінках про Тотохи повторюються історії про три «активні точки», лікування, особливі вібрації, зв’язок із Тибетом, Алтаєм і Байкалом. У популярному тексті by SPADOK навіть згадується твердження про NASA. Втім, посилання на звіт, статтю або інший первинний документ NASA там не наведено. Відтак це не науковий аргумент, а частина сучасної легенди.
Сам культ теж можна досліджувати. Це нормальна тема для антропології сучасності - коли виник образ «українського Тибету», хто поширював легенди, як вони потрапили в туристичні описи. Однак ця історія починається в новітній час. Вона не доводить безперервного давнього культу і не перетворює археологічний матеріал на підтвердження «енергетики».
***
РЕАЛЬНА АРХЕОЛОГІЯ МЕДВИНА VS.МІСТИКА
Щоб побачити справжній масштаб Медвина, достатньо відійти від езотеричних сюжетів до курганів.
1. У Горчаковому лісі розташовано великий ранньоскіфський могильник. Його досліджували у різні роки, а матеріали експедицій 1984–1985 років Борис Левченко, Ніна Левченко та Денис Гречко опублікували у статті «Курганы раннескифского времени у с. Медвин в Поросье». Тут уже є все, що потрібно для серйозної розмови про ритуал: колективні поховання, повторне переміщення кісток, сліди вогню, посуд, прикраси, зброя та інші предмети.
2. У кургані №9 лежали рештки трьох людей. У №15 знайшли обпалені людські рештки та 89 мушель каурі. У №22 — рештки щонайменше десяти людей різного віку, посуд, ніж, пряслице, намисто і бронзову підвіску. Каурі особливо промовисті, позаяк вони не є місцевою сировиною. Отже, населення Поросся було включене в далекі мережі обміну.
3. Медвин важливий і в ширшій картині лісостепу. У монографії Дениса Гречка та Олександра Шелеханя «Гришковский могильник скифов на Харьковщине» медвинські комплекси розглядаються в контексті переміщень населення та контактів між степом і лісостепом. Відтак замість «космічних каналів» маємо цілком реальні канали комунікації: річки, вододіли, дороги, обмін речами і рух людей.
***
ІЗОТОПИ ЗАМІСТЬ ЕЗОТЕРИКИ
Ще переконливіше працюють сучасні природничі методи. У 2021 році міжнародна група дослідників опублікувала в PLOS ONEізотопне дослідження населення скіфської доби в Україні. До вибірки увійшов і Медвин - для нього проаналізували рештки 11 людей.
Усі 15 досліджених зубів потрапили до місцевого діапазону стронцію. Найпростіше пояснення - значна частина похованих була тісно пов’язана з місцевістю або пересувалася поблизу неї. Отже, стара картинка про суцільно кочове населення скіфської доби вкотре виявилася занадто простою.
Ось як працює наука. Вона не вигадує ефектніших легенд. Вона перевіряє попередні уявлення і, якщо дані їм суперечать, змінює висновок. Саме цього бракує езотеричному підходу, де будь-яке спостереження можна оголосити підтвердженням уже готової віри.
***
ЩО ВАРТО РОЗВИВАТИ НА ТОТОСІ
Тотоху не треба «рятувати» містикою. Навпаки, езотеричний маркетинг збіднює місце. Він зводить складний археологічний ландшафт до універсального набору слів про «енергію», який можна приклеїти до будь-якого красивого пагорба.
Натомість Медвин має основу для сильного наукового туризму. Тут можна поєднати урочище Тотохи, Тістове, Святу гору, інші ранньоскіфські поселення та курганні групи в один маршрут. Але маршрут має чесно розрізняти те, що встановлено, і те, що лишається гіпотезою.
Тут доречні нові археологічні розвідки, геофізика, детальна топографічна зйомка, цифрові моделі рельєфу й оновлене картографування пам’яток. Потрібні інформаційні стенди, де простими словами пояснюється, що таке археологічна розвідка, чим природний пагорб відрізняється від кургану, як датують кераміку і що дає ізотопний аналіз.
Такий підхід сильніший і для туризму. Людина приїздить не просто «постояти на точці», а побачити, як наука відновлює минуле з фрагмента посудини, складу поховання, рельєфу або хімічного складу зубної емалі.
Головна цінність Тотох — не в тому, що про неї можна придумати красиву легенду. Цінність у тому, що тут досі є наукові питання.
1. Якою була функція самої пам’ятки?
2. Як вона співвідносилася з Тістовим, Святою горою та іншими ранньоскіфськими поселеннями?
3. Чи був це один локальний комплекс?
4. Як проходили давні шляхи через цей мікрорегіон?
На ці питання ще треба відповідати. Втім, саме це й робить Тотохи цікавими. Наукове «ми поки не знаємо» не є слабкістю. Це чесна межа знання і стартова точка для нового дослідження.
Відтак майбутнє Тотох варто будувати не на «космічних каналах» і не на вигаданих авторитетах. Воно в археології, природничих методах, сучасному музеєфікаційному підході та нормальному науковому туризмі.
Медвин уже має для цього головне - реальний матеріал, реальні пам’ятки й реальні питання.
МІСТИКА ТУТ ЗАЙВА
