УРОЧИЩЕ ДЕРЕВ'ЯНА І КУХМІСТРОВСЬКИЙ ГАЙ: важливі обухівські топоніми кінця 16 ст.

«Документальна спадщина Свято-Видубицького монастиря в Києві 17-18 століття» надзвичайно корисна для вивчення Обухівщини, праця.

Збірка документів у виданні серія «Документальна спадщина монастирів Геьманщини» Т3 має лише одну хибу. Я жодного разу не бачив історичної праці, географічний, іменний та інші показники котрого в кінці праці АБСОЛЮТНО не відповідають сторінкам у томі і мешкають автономно від нього.

Втім, важливість самої збірки для вивчення історії Обухова можна порівняти лише з «Книгою київського підкоморського суду (1584 – 1644).

В ній як у писаннях Щасного Харленського дуже багато властиво обухівської чи біля обухівської топоніміки. Є знайомі, такі як Стримятичі, Дівич-гора, Ігнатівці та інші. Є незнайомі: Сутовки, Превлоки тощо. Багато інфи про тодішніх діячів краю: Дорогостайських, Острозьких, Дідковичів, Фірлеїв тощо.

Спільне у документах одне – це судові справи постраждалих від наїздів рейдерів. А ними, складається враження, по черзі були всі вищеозначені шляхтичі Обухівщини незалежно від походження, суспільної ваги і самооцінки. Більше того, грабунок сусідів, здається, був тодішнім національним видом спорту.

Втім, навіть посеред цієї важкочитабельної фізично та малозрозумілої середньовічної української можна шукати маловідомі цікавинки.

Одна з них – урочище Дерев’яна (в оригіналі «Деревенное»).

Сьогодні це село Дерев’яна, тоді – частина долини р. Красна між її поймою і середньою частиною течії.

Отже, які висновки про стан і вигляд урочища можна зробити з документації Видубецького монастиря, котрий оперував землями на північ від нього?

Зокрема, з документа за 1570 рік?

1. ДІДКОВИЧІ-ТРИПІЛЬСЬКІ – чи не найвідоміші рейдери того часи, котрі, крім відомих вандальських графіті у Софіївському соборі, умудрялися сваритися, судитися і воювати практично зі всіма своїми сусідами. Зокрема і видубицькими монахами.
2. В документації того часу згадується кілька типів МЕЖІ. Найбільш відомий це «копці». В цьому ж документі згадуються «порубані дерева», зокрема, дуби. Взагалі, мушу сказати, «межові знаки» і «межове право» це одне з найцікавіших явищ того часу.

Отже, кілька спостережень з документу зі скріну:

1. УРОЧИЩЕ ДЕРЕВ'ЯНА (Деревяная, Деревенная) - історична назва долини в частині течії р. Красна між орієнтовно сучасними селами Трипілля і Красне Обухівського району.
2. Назва, ймовірно, походить від ВЕЛИКОГО ЛІСУ, що згадується в документі.
3. З нього (документу) важко зрозуміти настільки обжитою була територія. Втім, у нього згадуються дві іменні господарські споруди: ПАСІКА І ГУМНО (тік).
4. В якості рубежів вказані НЕ пізніші (через 30 років) копці між Обуховом і Дерев’яною на Козаровову шпилі (гора «Три дуби» над школою №5) з карти початку (чи кінця) цієї території 17 ст. (див. скрін). Натомість є згадка про умовно НОВІ (точніше, раніші) – на дубах, і стару межу – тут використане слово «БЕРЕСТА», котре я за малограмотністю трактую як, можливо, «БЕРЕЗОВИЙ ГАЙ».
5. І тут мені ну дуууже захотілося притягнути його до Кухмістрового (властиво березового) гаю часів Дорогостайських. І по часу +- співпадає (різниця у згадках 30 років), і береза наче береста, але, є 1 ні. Згідно з «Книгою підкоморія» гай це був біля річки Бобриця. А ця «береста» згадується на «валу».
6. ВАЛ, безумовно, я ототожнив з ДОВГИМ валом між Обуховом і Дерев’яною, вздовж сучасної дороги Київ-Дніпро. Відтак, виходить, що згадана у тексті «береста» не Кухмістровий гай. Хоча, хоча, вал міг бути і біля Бобриці, оскільки згадки про нього є за 1093, здається, рік. Просто я не знаю де точно, а саме тому повністю ототожнити «бересту» у 1570 році і «березовий гай» у 1600 не можу. Втім, у все тій же книжці підкоморських судів є згадка про спір з монахами і акурат в тому місці, де йдеться про гай. Тому це питання ще вимагає доз’ясування.

***

Ну і між іншим. Свого часу в одному із топонімічних словників була версія назви річки Бобриця як похідної не від "бобра", а від "бору" - густого і ймовірно, великого лісу, про котрий йдеться і в урочищі Дерев'яна. Але, то вже інша історія і натяк на те, що за Малого льодовикового періоду території біля Обухова були не лише сильно заболоченими, але і вкриті лісами (та ж Безрадицька пуща, пр).