Джерело: КЗ КОР "Київський обласний археологічний музей"
Її історія трагічна, але водночас зворушлива. Вона була справжньою підтримкою для маленької дівчинки. У післявоєнні 40-ті роки схожа лялька, з намальованими очима та волоссям з кукурудзяних рилець, належала Валентині Веніамінівні Пахаренко з Херсонщини.
Її родину вигнали з дому, де оселилися німці, які жили там тривалий час. Після себе вони залишили лише темно-зелену палатку. Жили вони дуже скромно, і дівчинка мріяла про іграшку. Її мати пошила ляльку з тієї палатки, набила її тирсою, але вона залишилася голою, бо зайвої тканини не було.
Протягом шести-семи років ця лялька була поруч із Валентиною – вона носила її з собою, розмовляла з нею, спала поруч. Лише коли пішла до школи, попрощалася з дитинством, відламавши руки й ноги ляльці та розкидавши її частини. Так вона відчула себе дорослою, - розповіли в музеї.
