Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Дослідження, опубліковане в International Journal of Osteoarchaeology, здійснили доктор Вадим Степанчук і доктор Олександр Науменко.
Вони проаналізували фрагменти бивня мамонта, знайдені на багатошаровій нижньопалеолітичній стоянці Меджибіж А, розташованій у долині Південного Бугу.
На цій пам’ятці, яка досліджується з 2011 року, було виявлено 24 фрагменти бивня. 11 з них мають явні ознаки штучної обробки. Два фрагменти — один у вигляді «наконечника», інший — «ядра» — мають найпереконливіші свідчення цілеспрямованого оброблення.
«Спершу ми не мали припущень щодо призначення цих уламків, але їхня форма та сліди обробки змусили нас придивитись уважніше», — розповідає д-р Степанчук.
Знаряддя чи іграшка?
Хоча вироби з бивня виявились непридатними для практичного використання (через низьку твердість — 2–4 за шкалою Мооса проти 7–8 у кременю), дослідники вважають, що їх створили свідомо.
Можливе пояснення — нестача якісного каменю, що спонукала мешканців стоянки експериментувати з іншими матеріалами. Артефакти з Меджибожа оброблялися тим самим методом, що й кам’яні — «двополюсне» розщеплення, обертання, підрізання країв.
Соціалізація та навчання: нова гіпотеза
Окрім утилітарного призначення, вчені пропонують альтернативну інтерпретацію: імітація діяльності дорослих дітьми як форма раннього навчання.
«Ці предмети могли бути не інструментами, а своєрідними тренувальними зразками або іграшками, за допомогою яких діти вчилися у дорослих. Це — прояв ранньої соціалізації», — пояснює д-р Степанчук.
Історичний контекст: до цього — лише 120 тисяч років
Дотепер найдавнішими вважались сліди обробки бивня віком близько 120 тис. років, зокрема на стоянці неандертальців Заскальна V у Криму. Відкриття з Меджибожа зміщує ці межі ще на 280 тис. років назад.
Питання датування
Хоча вчені визнають можливість похибки у датуванні, вони зазначають, що геологічний контекст і складність обробки свідчать про навмисну людську діяльність, а не про випадкові природні процеси.
