Я хотів би пити на сніданок радість - мені подобаються її споживачі-дементори.
Але зараз можу дозволити собі лише цукор і його вбивці-ферментори.
Я люблю тепло, і вони теж. Тому що і я, і дріжджі – мерзляки.
***
ЗАКВАСКА
Все почалося із закваски для хліба і поступово мігрує в бік меду. А на горизонті планів вже майорять дині, кавуни, гарбузи, виноград і хабанеро. Все, до чого дотягнуться моя фантазія і її життєві обставини.
Я і далі печу хліб, хоча і відклав експерименти із закваскою на цільнозерновому борошні. Ідея-фікс – хлібина на спельті за давноримським рецептом. Але для цього треба тепло, за такої погоди мрії не ростуть.
***
ВАРКА
Недавно я вибродив свою першу медовуху і роздав family&friends. На жаль, потрібної кількості фідбеків зібрати не вдалося, адже з віком кількість «таблеточників», калік і тому подібних «я зараз не можу» довкола тебе лише зростає. Зрештою, я і сам не можу, тому якщо Ви дегустатор, гурман, або хоча би п’яниця, – зголошуйтеся – я фаршируватиму вас бухлом наче гуся на фуагру. Печінка буде як у нього, гарантую.
***
ПОМИЛКИ
Паралельно, звичайно, я читаю і потихеньку розумію, що
1. Якщо дріжджі винні то вони для вина, якщо медові – то для медовухи.
2. І пхати їх разом + рестартори, мінеральні добавки і тд – не варто.
3. Причина у тому, що у дріжджів як у Дункана Маклауда – залишиться тільки один.
***
ФРЕЙМ
Крім того, я потихеньку вихожу на алгоритм, згідно з котрим процес відбувається наступним чином:
1. Береться ржищівський мед, кагарлицька вода і обухівська туга. Міксуються в сусло, котре здобрюється (і задобрюється) родзинками.
2. Дня через 2-3, коли виноградні потопельники починають винирювати на поверхню у ситу вносяться дріжджі. Я купую спеціалізовані, дорогі – економити треба на собі, а не своїх експериментах.
3. На голову цього двіжа натягується гідрозатвор, котрий дозволяє тихими весняними вечорами слухати як ритмічно помирає у банці глюкоза.
4. Місяця через два, коли цукри відійдуть у свій солодкий рай і випаде осад його варто злити.
5. Заміряти цукор і алкоголь. Якщо першого забагато, а другого замало – додати якісь віддушки (цитрусові, ягоди, спеції і тд) і поставити бродити ше на місяць.
6. За потреби можна здобрити майбутню сому мінеральними добавками або агресивнішим штамом дріжджів (є версія, шо деякі винні у медовому суслі наче тхір у курнику – давлять все, що бачать, що глюкозу, що фруктозу. І то на смерть (досуха). Щоправда, є і протилежна (винні для фруктози, медові для глюкози).
7. Через місяць, коли випадає другий осад він теж зливається, все цідиться і відноситься у винницю. Іншими словами – погреб.
8. Після цього можна починати розповідати друзям про гекалітри няшної крафтової бухічки у вас в закромах. Але не спішіть ділитися. Цього разу ретельно перевірте щоб до списку обраних знову не затесалися хворі і падлюки.
9. Паралельно слухайте Тiamat («Love is as good as soma»), експериментуйте з борошном, сокомісткими фруктами і гострими перцями. І з часом Ваш ферментарій перетвориться на справжню винницю, можливо, навіть, енотеку.
ФЕРМЕНТАЦІЯ ЦЕ НЕ ХІМІЧНИЙ ПРОЦЕС, ЦЕ ЖИТТЄВИЙ ПРИНЦИП.
