Джерело: livescience.com, переклад: Хроніки Обухова
За даними дослідників, відбитки залишили мешканці регіону ще в епоху ранньої бронзи (2300–1700 рр. до н.е.). Сліди добре збереглися в матеріалі, який викинув вулкан, і є свідченням драматичної втечі жителів під час одного з найбільших вивержень Везувію, відомого як Авеллінське. Це виверження було ще потужнішим, ніж знамените у 79 році нашої ери, яке знищило Помпеї та Геркуланум.
Подібні відбитки вже знаходили раніше – у 2001 році в поселенні бронзового віку Нола-Кроче-дель-Папа. Тоді дослідники дійшли висновку, що мешканці масово залишили селище на початку виверження і, ймовірно, вижили, хоча їхні землі залишалися непридатними для життя протягом століть.
Під час останніх розкопок археологи також виявили залишки поселення пізньої бронзової доби (1200–900 рр. до н.е.), що свідчить про повернення людей до цього регіону після катастрофи. Відкриття демонструє, як населення протягом тисячоліть адаптувалося до життя поруч із одним із найнебезпечніших вулканів світу.
