Джерело: ukrpohliad.org
Дмитро походив з козацького роду Трощинських, був правнуком племінника гетьмана Івана Мазепи, гадяцького полковника Степана Трощинського. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Свою кар'єру розпочав канцеляристом Миргородського полку, а згодом досяг найвищих посад в імперії: служив у князя Миколи Рєпніна, графа Олександра Безбородька, був статс-секретарем Катерини ІІ, Павла І та Олександра І, сенатором, членом Державної ради та міністром юстиції і фінансів.
Після відставки у 1817 році Дмитро оселився у маєтку в селі Кибинці на Полтавщині, який став важливим культурним центром України, відомим як «Українські Афіни». Своєю діяльністю він активно підтримував розвиток української культури: фінансував видання першої «Енеїди» Івана Котляревського, допомагав літераторам, художникам, науковцям, а також підтримував бідні козацькі родини. Дмитро Трощинський був відомий як благодійник і один з провідних українських автономістів, борючись за права та привілеї українського народу.
Він створив домашній оркестр і театр у Кибинцях, мав велику бібліотеку з 4 тисяч томів та збудував парки і церкви на Київщині. Тарас Шевченко назвав його «козак-вельможа». Помер Трощинський у 1829 році, залишивши по собі важливий спадок у сфері української культури.
